В Україні зросла реальна зарплата - Держстат

Реальна заробітна плата в Україні в березні 2017 року збільшилася порывняно з попереднім місяцем на 6,8%.

В січні-березні 2017 року у порівняні з аналогічним періодом минулого року реальна зарплата зросла на 19,3%.

Середня номінальна заробітна плата штатного працівника в Україні в березні становила 6752 гривень, що на 8,7% більше у порівняні з лютим поточного року і на 37,2% більше, ніж у березні 2016 року. Це значення у 2,1 раза вище за мінімальну заробітну плату в Україні, яка становить 3200 гривень.

Дані розраховані без урахування тимчасово окупованої Росією території Криму і частини зони АТО.

Раніше повідомлялось, що номінальна заробітна плата у 2016 р. зросла на 37,7%.

Джерело: dtkt

Пенсійному фонду доручено організувати обмін відомостями про неоформлених працівників

11 травня Кабмін на своєму засіданні вніс зміни до Положення про Пенсійний фонд України.

Кабмін постановою  від 11.05.2017 р. № 311 вніс зміни до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 23.07.2014 р. № 280 

Як повідомляє Мінсоцполітики, зміни розроблено з метою приведення зазначеного Положення у відповідність до чинного законодавства, зокрема, до Закону №1774-VIII в частині розширення потреб використання інформації з Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Прийнятим Урядом рішенням передбачено, що Пенсійний фонд України організовує обмін відомостями, які містять ознаки використання праці неоформлених працівників і порушень законодавства про працю, з Державною службою України з питань праці та Міністерством фінансів України.

Джерело: dtkt

Особливості включення винагороди за підсумками роботи за рік до розрахунку середньої зарплати

Мінсоцполітики розглянуло питання щодо включення винагороди за підсумками роботи за рік при обчисленні середньої зарплати за 2 місяці.

Мінсоцполітики у листі від 20.04.2017 р. №1225/0/101-17/282 роз'яснило, що відповідно до п. 3 Порядку №100 одноразова винагорода за підсумками роботи за рік включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.

Наприклад, якщо одноразова винагорода (премія) за підсумками роботи за 2016 рік була виплачена у січні 2017 року, то упродовж 2017 року вона буде враховуватись при обчисленні середньої заробітної плати згідно з Порядком №100 шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 цієї винагороди.

Джерело: dtkt

Вища рада правосуддя звільнила майже 100 суддів, які залишилися працювати в окупованому криму

Вища рада правосуддя звільнила 91 суддю Автономної Республіки Крим та міста Севастополя за вчинення істотного дисциплінарного проступку.

Як повідомили у Вищій раді правосуддя, ці судді, перебуваючи у статусі суддів України, здійснювали судочинство та ухвалювали судові рішення на підставі законодавства та іменем Російської Федерації, російською мовою з використанням символів іншої держави або зверталися із заявами до Вищої кваліфікаційної колегії суддів Російської Федерації про рекомендування їх на посади суддів незаконно утвореної Республіки Крим у складі Російської Федерації, чим допустили поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

«Встановлені перевіркою факти підтверджують, що дії зазначених суддів підривають авторитет правосуддя, порочать звання судді та беззаперечно є істотним дисциплінарним проступком, несумісним зі статусом судді, а також свідчать, що ці судді свідомо знехтували своїми обов’язками та порушили морально-етичні принципи поведінки судді. Обираючи вид дисциплінарного стягнення стосовно вказаних суддів судів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Комісія врахувала характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особи суддів та ступінь їхньої вини», – підсумував член ВРЮ.

Таким чином, Вища рада правосуддя ухвалила звільнити за вчинення істотного дисциплінарного проступку на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України суддів Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим: Цурцева Вадима Михайловича, Прищепу Ангелину Володимирівну, Хотянову Валентину Вікторівну;

апеляційного суду Автономної Республіки Крим: Кордика Станіслава Васильовича, Макарчук Людмилу Вікторівну, Копиляна Вадима Анатолійовича, Дєдєєва Юрія Семеновича, Ісаєва Григорія Анатолійовича, Павловську Ірину Геннадіївну, Дралла Ігоря Григоровича, Іващенко Валентину Володимирівну;

апеляційного суду міста Севастополя: Соловйова Євгена Олексійовича, Водяхіну Людмилу Миколаївну;

Балаклавського районного суду міста Севастополя: Гапонова Дмитра Юрійовича; 

Гагарінського районного суду міста Севастополя: Хорошева Олега Сергійовича, Лугвіщик Аллу Миколаївну, Завгородню Людмилу Миколаївну, Щербакова Владислава Валерійовича, Чубабрію Вахтанга Автанділовича;

господарського суду Автономної Республіки Крим: Доброреза Ігоря Олександровича, Копилову Ольгу Юріївну, Дворного Ігоря Ігоровича, Калініченка Антона Андрійовича, Чумаченко Світлану Анатоліївну, Медведчук Олену Леонідівну, Башилашвілі Оксану Іванівну, Мокрушина Віктора Івановича;

господарського суду міста Севастополя: Єфременко Оксану Олександрівну, Сімоходську Дар’ю Олександрівну;

Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим: Юдакову Ганну Шотівну;

Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим: Абзатову Гулінар Ганієвну, Куликовську Ольгу Миколаївну, Шилову Олену Миколаївну;

Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим: Афендікова Сергія Миколайовича, Шильнова Миколу Олександровича, Якушеву Тамару Вікторівну;

Керченського міського суду Автономної Республіки Крим: Біленко Людмилу Вікторівну, Кухарського Андрія Івановича, Резниченко Світлану Олексіївну;

Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим: Тонкоголосюка Олександра Володимировича, Томащак Зарєму Серветівну, Шильнову (Курбатову) Наталію Іванівну;

Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим: Хачикяна Артема Хачиковича;

Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим: Ломанова Станіслава Геннадійовича;

Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим: Литвиненко Валентину Петрівну;

Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим: Доник Оксану Василівну, Шувалова Максима Валерійовича;

Ленінського районного суду міста Севастополя: Рубана Максима Вікторовича, Казакова Валентина Вячеславовича, Лушнікова Володимира Федоровича, Непомнящого Максима Олексійовича, Орлову Світлану Василівну;

окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим: Пакет Тетяну Валеріївну, Тоскіну Ганну Львівну, Петренка Володимира Володимировича, Котареву Ганну Михайлівну, Панова Олександра Ігоровича;

Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим: Білея Володимира Петровича, Смолія Анатолія Михайловича, Щербіну Дмитра Сергійовича;

Севастопольського апеляційного адміністративного суду: Кукту Максима Валерійовича, Щепанську Ольгу Анатоліївну, Санакоєву Майю Анзорівну, Дугаренко Ольгу Володимирівну, Дадінську Тамару Вікторівну, Іщенко Галину Михайлівну, Шереніна Юрія Леонідовича, Цикуренка Антона Сергійовича, Кучерука Олега Васильовича;

Севастопольського апеляційного господарського суду: Дмитрієва Віктора Євгеновича, Антонову Іраїду Володимирівну, Борисову Юлію Володимирівну, Видашенко Тетяну Семенівну, Воронцову Наталію Владиславівну, Заплаву Лідію Миколаївну, Фенько Тетяну Павлівну, Балюкову Катерину Георгіївну, Плута Віктора Михайловича, Волкова Костянтина Володимировича;

Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим: Буйлову Світлану Леонідівну, Докучаєву Вікторію Юріївну;

Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим: Андрєєву Ольгу Миколаївну, Іщенка Іллю Вікторовича, Малухіна Валерія Володимировича;

Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим: Дядіченко Світлану Володимирівну;

Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим: Алтуніна Олександра Віталійовича, Веденмеєр Марію Вікторівну, Переверзєву Галину Семенівну, Прищепу Олега Івановича, Цалко Аллу Анатоліївну;

Нахімовського районного суду міста Севастополя: Галькевич Олену Дмитрівну.

Джерело: ukrainepravo

Відшкодування працівниками особистих телефонних розмов: що з ПДВ?

Платник податку згідно з п. 198.5 ПКУ зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях або не в господарській діяльності платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ПКУ).

З огляду на це, якщо платник не може підтвердити виробничий характер телефонних переговорів або телефонні переговори проводилися працівниками в особистих цілях, то згідно з п. 198.5 ПКУ платник зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання. При цьому при отриманні від працівника платника податків компенсації вартості послуг зв’язку додаткового об’єкта оподаткування ПДВ не виникає.

Джерело: dtkt

Робочий час

Для всіх видів суспільно корисної діяльності людей загальним мірилом кількості затраченої праці є робочий час. Робочий час як умова праці значною мірою визначає рівень життя працівників. Від його тривалості залежить кількість вільного часу, що використовується для відпочинку, задоволення культурних та інших потреб людини.

Робочим часом вважається час, протягом якого працівник згідно із законодавством, колективним і трудовим договором, з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку повинен виконувати свої трудові обов'язки на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи - роботодавця.

Це означає, що в робочий час включаються час простоїв не з вини працівника, короткочасні перерви для обігрівання та відпочинку й інші періоди, коли працівник не працював, але за ним зберігалося місце роботи і зарплата цілком чи частково. Разом з тим робочим є і час роботи понад встановлену тривалість У випадках, передбачених законодавством.

Дотримання норм трудового права щодо робочого часу і часу відпочинку є обов'язком як роботодавця, так і для працівників. Останні зобов'язані використовувати весь робочий час для виконання трудової функції, а роботодавець - забезпечити необхідні для цього умови й організувати роботу таким чином, аби не порушувати право працівників на відпочинок.

Види робочого часу розрізняються за його тривалістю. Трудове законодавство встановлює такі види робочого часу:

1) нормальної тривалості; 

2) неповний робочий час; 

3) скорочений робочий час.

Згідно із ст. 45 Конституції України максимальна тривалість робочого часу визначається законом. У статті 50 КЗпП України встановлено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень як при п'яти, так і при шестиденному робочому тижні.

Чинне законодавство України не забороняє встановлювати для працівників при укладенні колективного договору меншу тривалість робочого часу (ч. 2 ст. 50 КЗпП). Так, у Генеральній угоді про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010-2012 роки сторони зобов'язалися передбачати у розділі "Охорона праці та здоров'я" галузевих та регіональних угод і колективних договорів підприємств, установ і організацій всіх форм власності умови і порядок запровадження скороченої тривалості робочого часу з одночасним збереженням розміру заробітної плати для працівників, що мають дітей до 14 років або дитину-інваліда (п. 3.5).

Тривалість робочого часу можна зменшити і за трудовим договором. Так, відповідно до ст. 56 КЗпП за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватися як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Праця у цих випадках оплачується пропорційно відпрацьованому часу, а при відрядній оплаті праці-залежно від виробітку.

Неповний робочий час може бути встановлено угодою роботодавця і працівника на певний строк і без зазначення строку. В обов'язковому порядку на прохання працівника неповний робочий час встановлюється для вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 14 років, дитину-інваліда, для догляду за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку.

Важливою гарантією трудових прав і певним стимулом є норма ч. З ст. 56 КЗпП, відповідно до якої робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Особи, які працюють неповний робочий час, користуються тими самими правами, що і працюючі на умовах нормального робочого часу. їм надається відпустка тієї самої тривалості, надаються вихідні і святкові дні, час роботи зараховується у трудовий стаж.

У сучасних умовах, коли погіршилося фінансове становище підприємств, спостерігається спад виробництва, встановлення неповного робочого часу можливе не тільки з ініціативи працівника, а й власника підприємства, установи, організації. Але в такій ситуації перехід на неповний робочий час може здійснюватися роботодавцем при дотриманні правил ст. 32 КЗпП України. 

Встановлення неповного робочого часу в цьому випадку є для працівників зміною істотних умов праці, оскільки, як правило, знижується розмір оплати праці. Тому про встановлення неповного робочого часу роботодавець має попередити працівників не пізніше ніж за два місяці. Протягом цих двох місяців зберігаються попередні умови праці. Якщо працівник не згоден працювати в режимі неповного робочого часу, трудовий договір з ним припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Скорочена тривалість робочого часу-це вид робочого часу, який встановлюється законодавством (ст. 51 КЗпП), є обов'язковим для роботодавця і оплачується як робочий час нормальної тривалості.

Скорочений робочий час встановлюється:

1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половину максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абз. 1 цього пункту для осіб відповідного віку;

2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень.

Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством1;

3) для окремих категорій працівників розумової праці, діяльність яких пов'язана з підвищеним інтелектуальним і нервовим напруженням у випадках, передбачених законодавством. До таких працівників віднесені лікарі, вчителі, викладачі середніх спеціальних і вищих навчальних закладів тощо. Наприклад, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25 травня 2006 р. № 319 "Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров'я" встановлено такі норми:

1.4.18 годин на тиждень:

- для вчителів І-ХІІ класів шкіл, вчителів-дефектологів та логопедів закладів охорони здоров'я (крім будинків дитини).

1.5.20 годин на тиждень:

- для завідувачів логопедичних пунктів, логопедів будинків дитини.

1.6.24 години на тиждень:

- для музичних керівників, концертмейстерів, акомпаніаторів, культорганізаторів.

На практиці виникають ситуації, коли необхідно розмежовувати неповний та скорочений робочий день. Зокрема:

неповний робочий день (та його тривалість) встановлюється за згодою сторін, а скорочений (та його тривалість) - встановлений законодавством тільки для окремих категорій працівників;

неповний робочий час може встановлюватися будь-якому працівнику, тоді як скорочена тривалість робочого часу встановлюється тільки для неповнолітніх; працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці; вчителів, лікарів та інших категорій;

при неповному робочому дні праця оплачується пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку, а при скороченому робочому дні - як за повний робочий день.

Зменшення тривалості роботи напередодні святкових і вихідних днів, у нічний час. Згідно зі ст. 53 КЗпП України напередодні святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у ст. 51 КЗпП України, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати п'ять годин.

При роботі у нічний час установлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачене скорочення робочого часу.

Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною у тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема в безперервно діючих виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

Нічним вважається час з 10-ї години вечора до 6-ї години ранку.

Робота у нічний час розглядається у трудовому праві як виняток, вона може негативно вплинути на стан здоров'я. Тому в трудовому законодавстві встановлено обмеження її застосування, а для окремих категорій працівників - повна заборона. Забороняється залучення до роботи у нічний час:

1) вагітних жінок, а також жінок, що мають дітей віком до трьох років (ст. 176 КЗпП);

2) осіб молодше вісімнадцяти років (ст. 192 КЗпП);

3) інших категорій працівників, передбачених законодавством.

Робота жінок у нічний час не допускається, за винятком випадків, передбачених ст. 175 КЗпП України. Обмеження не поширюється на жінок, що працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї родини.

Згідно зі ст. 108 КЗпП України робота у нічний час оплачується в підвищеному розмірі, встановленому Генеральною, галузевою (регіональною) угодами і колективним договором, і розмір підвищення оплати не може бути нижче 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Джерело: pidruchniki

Фізособа не може скористатися соцпільгою на новому місці роботи у місяці, в якому пільгу застосовано за попереднім

Оскільки платник податків має право на отримання ПСП лише від одного працедавця і реалізував це право у звітному місяці на старому місці роботи, то така фізична особа не має права на отримання в цьому місяці податкової соцпільги на новому місці роботи.

При дотриманні умов отримання податкової соціальної пільги така фізична особа має право на отримання податкової соціальної пільги на новому місці роботи з наступного місяця після прийняття на роботу.

Відповідно до п. 169.1 ПКУ платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї відповідно до законодавства виплат, компенсацій та винагород), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року (у 2017 р. - 1600 грн), помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.  Тобто у 2017 році - це  2240 грн.

Джерело: dtkt