Урядовий комітет ухвалив законопроект щодо введення податку на виведений капітал

У чому суть?

На виконання вимог Закону №1797 щодо покращення інвестиційного клімату в Україні робоча група у складі представників Мінфіну, бізнесу, експертів та народних депутатів напрацювала текст законопроекту щодо введення податку на виведений капітал.

Головна мета – запровадити оподаткування прибутку підприємств, розподіленого у формі дивідендів чи прирівняних до них платежів та відмовитися від податку з доходів нерезидентів.

Окрім того, законопроект передбачає: 

зміну методологічних підходів оподаткування процентів за користування кредитом, що отримуються у нерезидентів – пов’язаних осіб;

застосування перехідних положень для банків, які матимуть право залишатись платниками податку на прибуток до 2020 року включно;

звільнення від оподаткування податком на виведений капітал дивідендів, що виплачуються за період 2013-2017 роки, у межах обсягу оподатковуваного прибутку, з якого раніше був сплачений податок на прибуток підприємств.

Міністерство фінансів забезпечило абсолютно відкритий і прозорий процес підготовки законопроекту. Всі зацікавлені сторони могли долучитися до роботи над проектом.

Що це дає?

Запровадження податку на виведений капітал замість податку на прибуток стане стимулом для бізнесу реінвестувати кошти у виробництво та розвиток. Це також спростить правила оподаткування та процедуру адміністрування і покращить інвестиційний клімат в країні.

Проте слід відзначити, що реалізація норм законопроекту у 2018 році призведе до втрат державного бюджету в сумі 26,0 млрд. грн. та місцевих бюджетів – 5,4 млрд. гривень.

Міністерство фінансів підтримує запровадження податку на виведений капітал, якщо державний бюджет залишиться збалансованим. Можливі шляхи компенсації бюджетних втрат – це значне підвищення ставок податків або скорочення видатків. Мінфін виступає категорично проти підвищення ставок податків та вважає єдиним шляхом для пошуку компенсаторів скорочення державних витрат та більш ефективне використання бюджетних коштів.

Джерело: ibuh

За 9 місяців 2017 року платники єдиного податку звітують за новою формою декларації

5 травня 2017 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 17.03.2017 р. № 369, яким внесено зміни до форм податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи), податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи, затверджених наказом Мінфіну від 19.06.2015 р. № 578.

Згідно з п.46.6 ПКУ до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення. 

Отже, керуючись нормами ПКУ та з огляду на те, що базовим податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал, а для платників першої та другої груп – календарний рік, то оновлені форми декларацій використовуватимуться платниками єдиного податку третьої групи для складання звітності за 9 місяців 2017 року починаючи з 01.10.2017 р., а платниками першої та другої груп для складання звітності за 2017 рік – з 01.01.2018 р.

Для самостійного виправлення помилок, допущених у податковій звітності за попередні звітні (податкові) періоди, вказана форма декларації буде використовуватись з 01.10.2017 р.

Джерело: buhgalter911

Оновлено довідники податкових пільг станом на 01.10.2017

ДФСУ оприлюднила Довідник № 84/1 податкових пільг, що є втратами доходів бюджету, та Довідник № 84/2 інших податкових пільг.

Нагадаємо

Дані відповідних довідників використовуються платниками податків під час заповнення Звіту про суми податкових пільг за формою, затвердженою постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1233, а також при заповненні деякої податкової звітності.

Завважимо, що зазнав змін зміст пільг за кодом 11020382 (міститься в Довіднику № 84/2інших податкових пільг), що нині звучить як:

«Не підлягають оподаткуванню доходи, отримані нерезидентами у вигляді процентів або доходу (дисконту) на державні цінні папери або облігації місцевих позик, або боргові цінні папери, виконання зобов’язань за якими забезпечено державними або місцевими гарантіями, або у вигляді інших доходів за державними цінними паперами, що виплачуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або у вигляді процентів, сплачених нерезидентам за отримані державою або до бюджету Автономної Республіки Крим чи міського бюджету позики (кредити або зовнішні запозичення), які відображаються в Державному бюджеті України або місцевих бюджетах чи кошторисі Національного банку України, або за кредити (позики), які отримані суб’єктами господарювання та виконання яких забезпечено державними або місцевими гарантіями».

Джерело: info

Бізнес проти сплати ПДФО за місцем реєстрації фізособи

26 вересня відбулася зустріч керівництва ДФС із представниками галузі машинобудування, виробництва турбінного та іншого устаткування — членів Ради з питань стимулювання інвестицій та підприємницької діяльності при ДФС.

Голова ДФС повідомив, що наразі ведеться робота над розробкою системи єдиного казначейського рахунка для всіх податків, що дозволить проводити взаємозарахування податків. Цю ініціативу ДФС опрацьовує з Казначейством й іншими зацікавленими відомствами.

Під час зустрічі також порушувалися питання щодо деяких аспектів обкладення ПДФО працівників підприємства, зокрема членів профспілкових організацій і тих працівників, які в них не задіяні. Було прийнято рішення звернутися до Мінфіну з відповідним листом для врегулювання ситуації.

Окрім того, зважаючи на побажання бізнесу, буде опрацьоване звернення платників щодо законодавчої ініціативи, якою пропонується внести зміни до ст. 168 ПКУ, зокрема, здійснювати сплату ПДФО за місцем реєстрації фізичної особи. За пропозицією бізнесу, сплата має відбуватися за місцем, де створені робочі місця, як це є наразі. Після аналізу питання відповідне звернення буде передано Мінфіну.

Джерело: info

Затверджено нові форми бюджетної звітності

Мінфін вніс зміни до Порядку складання бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, звітності фондами загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування

Мінфін наказом від 22.08.2017 р.  № 712 (зареєстрований в Мін’юсті 15.09.2017 р.):

– вніс зміни до Порядку складання бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, звітності фондами загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 24.01.2012 р. № 44;

– виклав у новій редакції додатки 1-6 до Порядку, а саме:

• Звіт про надходження та використання коштів загального фонду (форма № 2д, № 2м);

• Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги (форма № 4-1д, № 4-1м);

• Звіт власних надходжень про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами (форма № 4-2д, № 4-2м);

• Звіт  про надходження та використання інших надходжень спеціального фонду  (форма №4-3д, №4-3м);

• Ззвіт про надходження і використання коштів, отриманих на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів (форма № 4-4д);

• Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (позики міжнародних фінансових організацій) (форма № 4-3д.1, № 4-3м.1).

Джерело: info

Коли податкове повідомлення-рішення вважається врученим

Податківці нагадують про зміни у Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків.

19.09.2017 набрав чинності наказ Мінфіну від 21.07.2017 р. №658 «Про затвердження Змін до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків». Цим наказом внесено зміни до наказу Міністерства фінансів України від 28.12.2015 р. №1204 «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків».

Зокрема, наказом №658 уточнено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному п. 42.4 ПКУ.

Джерело: dtkt

За видачу готівкових коштів під звіт без звітування щодо раніше виданих коштів - штраф

ДФС звертає увагу, що за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів застосовується штрафна санкція у розмірі 25% виданих під звіт сум.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Отже, лише після звітування щодо використання раніше отриманих готівкових коштів працівнику можна видавати готівку.

За видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів застосовується штрафна санкція у розмірі 25% виданих під звіт сум.

Зазначені норми передбачені п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та п. 1 Указу №436/95.

Джерело: dtkt

Амортизація основних засобів у підприємця-"загальносистемника": коли і як?

Підприємці на загальній системі оподаткування мають право (за власним бажанням) включати до витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат.

При цьому амортизації підлягають витрати на:

придбання основних засобів та нематеріальних активів,

самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення:

земельні ділянки;

об'єкти житлової нерухомості;

легкові та вантажні автомобілі.

Розрахунок амортизації ОЗ та НМА здійснюється із застосуванням прямолінійного методу нарахування амортизації, за яким річна сума амортизації визначається діленням первісної вартості об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів та нематеріальних активів.

Мінімально допустимий строк корисного використання об'єкта ОЗ та НМА визначено пп. 177.4.9 ПКУ.

Облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом.

Оскільки на сьогодні законодавчо не встановлена форма ведення такого обліку, то підприємець має право (за власним бажанням) вести такий облік з використанням П(С)БО 7.

Окрім того, враховуючи норми п. 29 П(С)БО 7, підприємець має право (за власним бажанням) щомісячно нараховувати амортизацію основних фондів та нематеріальних активів, які безпосередньо використовуються платником в господарській діяльності з метою отримання доходу. Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на дванадцять.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Джерело: dtkt

Постачання послуг, пов’язаних із програмною продукцією: які наслідки в ПДВ-обліку

Операції з постачання послуг, пов’язаних із програмною продукцією, обкладаються ПДВ у такому порядку:

у разі якщо умовами цивільно-правового договору (далі — ЦПД) не визначено переходу/відчуження майнових прав (права власності) від виконавця до замовника на окремі елементи програмної продукції при здійсненні виконавцем операцій із модифікації (модернізації) програмної продукції, унаслідок яких відбуваються будь-які зміни в програмній продукції, то операції з такого постачання обкладаються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20%. 

Якщо ж умовами ЦПД визначено перехід/відчуження майнових прав (права власності) від виконавця до замовника на окремі елементи програмної продукції при здійсненні виконавцем операцій із модифікації (модернізації) програмної продукції, унаслідок яких відбуваються будь-які зміни в програмній продукції, то операції з такого постачання звільняються від обкладення ПДВ відповідно до п. 261 підрозділу 2 р. XX ПКУ;

у разі якщо внаслідок постачання виконавцем замовнику послуг із супроводу та/або технічної підтримки програмної продукції не відбувається жодних змін у програмній продукції, то операції з постачання таких послуг обкладаються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20%. 

Якщо ж унаслідок постачання виконавцем замовнику послуг із супроводу та/або технічної підтримки програмної продукції відбуваються будь-які зміни в програмній продукції, то для цілей обкладення ПДВ постачання таких послуг розглядається як операції з постачання окремих компонентів (елементів) програмної продукції, які звільняються від обкладення ПДВ відповідно до п. 261 підрозділу 2 р. XX ПКУ;

операція виконавця з постачання замовнику послуг із надання права на отримання замовником оптимізації й оновлень, що включає право на отримання та завантаження інструментів і процедур для оновлення програмного забезпечення шляхом їх отримання через виконавця супроводу та/або технічної підтримки програмного забезпечення в розробника програмного забезпечення, обкладаються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20%.

Джерело: interbuh

Чи можна скласти зведену податкову накладну за постачаннями кінцевим споживачам

ДФСУ розглянула питання щодо можливості складання платником ПДВ - постачальником товарів/послуг зведених податкових накладних у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг незареєстрованим платникам ПДВ (кінцевим споживачам) та якщо постачання має безперервний або ритмічний характер.

ДФСУ у листі від 11.09.2017 р. №1895/6/99-99-15-03-02-15/ІПК нагадує, що операція платника ПДВ з постачання товарів/послуг за готівкові кошти кінцевому споживачеві (не зареєстрованому як платник ПДВ), розрахунки за які проводяться через касу/РРО або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника), зокрема реалізація товарів у мережах магазинів роздрібної торгівлі такому кінцевому споживачеві, не може розцінюватись як постачання товарів, що має безперервний або ритмічний характер.

Отже, за вказаними операціями платник ПДВ - постачальник товарів зобов'язаний скласти податкову накладну за щоденними підсумками операцій, як це передбачено нормами п. 201.1 ПКУ.

Джерело: dtkt

Нові правила відшкодування витрат на відрядження

Коротко розглянемо основні нововведення.

1. Працівнику, який у відрядженні розраховується за допомогою платіжної картки, будутьвідшкодовувати збір за переказ грошових коштів (на підставі виписки з карткового рахунка або іншого документа на паперовому носії, що підтверджує суму сплаченого збору).

2. Керівник підприємства може встановлювати обмеження у використанні коштів у відрядженні також і на оплату вартості послуг із здійснення інтернет-замовлення та придбання електронних проїзних документів на транспортні засоби.

3. Відрядженому працівнику відшкодовуватимуть витрати на придбання електронних квитків за наявності посадкового талона тільки в тому випадку, якщо його обов’язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту. Раніше наявність посадкового талону для відшкодування витрат була обов’язкова у всіх випадках.

4. Підставою для відшкодування витрати на придбання електронного авіаквитка буде не тільки оригінал відривної частини посадкового талона, а й роздрукований на паперовому носії електронний посадковий талон, отриманий у разі онлайн-реєстрації на авіарейс. Раніше без оригіналу посадкового талона отримати відшкодування не вдавалося.

Крім того, відшкодовувати витрати на придбання електронного авіаквитка будуть і у випадкувтрати, знищення або зіпсуття посадкового талона. Для цього працівник має отримати дозвіл на відшкодування у керівника підприємства та надати оригінал довідки авіаперевізника, якою засвідчено стан замовлення та статус електронного квитка, придбаного для окремого пасажира, факт використання електронного квитка за визначеним маршрутом.

5. Щоб отримати відшкодування витрат на придбання електронного квитка придбаного на автобус через Інтернет слід надати до бухгалтерії роздрукований на паперовому носії проїзний документ.

При цьому без відшкодування не залишаться і ті працівники, яким доведеться повернути проїзний документ на автобус. Щоб отримати відшкодування втрат, при повернені працівник має до звіту додати роздруковані на паперовому носії документи на повернення або лист (акт, довідка) про повернення проїзного документа, складений компанією-продавцем, у якому зазначаються сума повернутих коштів, комісійні та/або інші збори, пов’язані з його поверненням.

6. Змінився і порядок визначення фактичного часу перебування працівника у закордонному відрядження. Тепер він визначатиметься однаково, як для країн із візовим, так і безвізовим режимом. А саме шляхом пред’явлення одного чи декількох документальних доказів перебування працівника у відрядженні (відповідних первинних документів та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування працівника у відрядженні, — позначок прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання тощо).

Якщо у працівника відсутні первинні або буді-які інші документи, що підтверджують фактичне його перебування у відрядженні, то щоб підтвердити фактичне перебування у відрядженні, тепер достатньо до звіту додати засвідчені відділом кадрів або головним бухгалтером ксерокопії сторінок закордонного паспорта чи документа, що його замінює, з прізвищем відрядженого працівника та позначками прикордонних служб про перетин кордону (за їх наявності) або довідка Держприкордонслужби щодо перетину працівником державного кордону України (у якій зазначено пункт пропуску, дата та час перетину кордону, серія, номер, тип та назва паспортного документа).

Джерело: buhgalter911

Плательщикам налогов хотят облегчить жизнь

Правительство предлагает упростить процедуру расчетов налогоплательщиков, повысить уровень открытости, прозрачности и доверия таких плательщиков к госорганам.

21 августа 2017 года в Верховной Раде был зарегистрирован законопроект №7034 «О внесении изменений в некоторые законы Украины о введении единого счета для уплаты налогов и сборов, единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование».

Инициатором законопроекта выступает Кабинет министров Украины.

Как говорится в пояснительной записке проекта закона, его основной целью является эффективное функционирование единого счета и запрет на обращение взыскания и наложение ареста на денежные средства на таком едином счете налогоплательщиков, которое возможно только после одновременного внесения изменений в Налоговый кодекс Украины, Закон Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» и Закона Украины «Об исполнительном производстве».

Как пишет автор документа, министр финансов Украины Александр Данилюк, преимуществами введения системы уплаты налогов и сборов, предусмотренной Налоговым кодексом Украины (кроме НДС и акцизного налога по реализации горючего), единого социального взноса через Электронный кабинет налогоплательщика на единый счет, который будет открыт для плательщика с его согласия (желания) на центральном уровне Государственной казначейской службы, являются:

упрощение уплаты плательщиками налоговых платежей;

уменьшение количества ошибочно и/или излишне уплаченных денежных обязательств плательщиком;

повышение уровня открытости, прозрачности и доверия налогоплательщиков к государственным органам.

Законопроектом также предлагается запретить взыскания и наложения ареста на денежные средства на единых счетах налогоплательщиков, открытых в порядке, определенном ст. 35-1 Налогового кодекса Украины (уплата налогов и сборов осуществляется в денежной форме в национальной валюте Украины, кроме случаев, предусмотренных настоящим Кодексом или законами по вопросам таможенного дела), на средства на счетах налогоплательщиков в системе электронного администрирования налога на добавленную стоимость и в системе электронного администрирования реализации горючего.

Джерело: sud

Затверджено нову форму Книги для обчислення суми загального річного оподатковуваного доходу

Мінфін затвердив форму Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу (далі — Книга) та Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу (наказ від 23.06.2017 р. № 591 набирає чинності з дня його офіційного опублікування).

Нагадаємо, що вести Книгу мають фізособи — платники податків, які:

зобов’язані подавати податкову декларацію про майновий стан і доходи або мають право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у т.ч. в разі застосування права на податкову знижку.

Порівняно зі своєю попередницею (затверджена наказом Міндоходів від 11.12.2013 р. № 794), оновлена форма Книги передбачає ведення обліку не лише доходів, що включаються до загального річного оподатковуваного доходу, але й тих, що до оподатковуваного доходу не включаються. Окрім того, зокрема:

з вилучено окремі графи для обліку іноземних доходів;

окремо виділено 5 граф для ведення обліку витрат, пов’язаних із правом на податкову знижку, та за операціями з інвестиційними активами (серед іншого зазначатимуться реквізити документа, що підтверджує понесені витрати);

в оновленій Книзі вказуватимуться назви отриманого доходу та понесених витрат.

Джерело: buhgalter911

Дивіденди, нараховані єдинником за періоди до 2017 року, оподатковуються ПДФО за ставкою 9 %

Доходы в виде дивидендов окончательно облагаются налогом налоговым агентом во время их начисления налогоплательщику по ставке, определенной п.п. 167.5.1 и п.п. 167.5.2 НКУ.

Согласно п.п. 167.5.1 НКУ ставка налога установлена в размере 18 % – для пассивных доходов, кроме указанных в подпунктах 167.5.2 и 167.5.4 НКУ.

В соответствии с п.п. 167.5.2 НКУ доходы в виде дивидендов по акциям и корпоративным правам, начисленных резидентами – плательщиками налога на прибыль предприятий (кроме доходов в виде дивидендов по акциям, инвестиционным сертификатам, которые выплачиваются институтами совместного инвестирования) облагаются налогом по ставке налога 5 %.

Согласно п.п. 167.5.4 НКУ, с 01.01.2017 г. доходы в виде дивидендов по акциям и/или инвестиционным сертификатам, корпоративным правам, начисленным нерезидентами, институтами совместного инвестирования и субъектами хозяйствования, которые не являются плательщиками налога на прибыль, облагаются налогом в половинном размере ставки, установленной в п. 167.1 НКУ, то есть 9 %.

Следовательно, доход в виде дивидендов, начисленных субъектом хозяйствования – плательщиком единого налога с 01.01.2017 г. за периоды 2013 – 2016 г.г., облагается налогом на доходы физических лиц по ставке 9 % и военным сбором 1,5 %.

Указанный доход является объектом налогообложения военным сбором по ставке 1,5 %.

Указанная норма предусмотрена п.п. 170.5.4, п.п. 168.1.1, пп. 1.2 п. 16 1 подразела 10 раздела НКУ и разъяснена в индивидуальной налоговой консультации ГФС Украины от 23.08.2017 г. № 1719/6/99-99-13-02-03-15/ИПК.

Источник: info

Книги обліку доходів і витрат підприємця на загальній системі оподаткування: відповідальність за неналежне ведення

Якщо перевіркою фізособи – підприємця, який перебуває на загальній системі оподаткування, встановлюється порушення щодо неналежного ведення Книги обліку доходів та витрат, то такий суб’єкт господарювання притягується до адміністративної відповідальності, а також до нього застосовуються фінансові санкції.

Відповідно до п. 177.10 ПКУ фізичні особи – підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат  та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги та її порядок заповнення затверджені наказом Міндоходів від 16.09.2013 р. №481.

Фізособи – підприємці застосовують РРО відповідно до Закону про РРО (абз. 3 п. 177.10 ПКУ).

Згідно зі ст. 20 Закону про РРО  до суб’єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, статтею 164 -1 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов’язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вищевикладене, якщо перевіркою фізособи – підприємця, який перебуває на загальній системі оподаткування, встановлюється порушення щодо неналежного ведення Книги обліку доходів та витрат, то такий суб’єкт господарювання притягується до адміністративної відповідальності, а також до нього застосовуються фінансові санкції.

Джерело: info

Особливості виплати звільненому працівнику заробітної плати за рішенням суду

Cобственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения работника выдать ему должным образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет по заработной плате. Если работник в день увольнения не работал, то эти действия необходимо осуществить не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.

При несвоевременном расчете при увольнении работодатель обязан компенсировать работнику средний заработок за все время вынужденного прогула. Также эта выплата может осуществляться и по решению суда.

Относительно второго варианта ГФС разъясняет, что указанная выплата осуществляется в пользу уже уволенного работника, поэтому она не связана с трудовыми отношениями. С такого дохода должны быть удержаны налог на доходы и военный сбор, а в расчете по форме № 1ДФ он должен быть отражен налоговым агентом под кодом “127” как иные доходы.

Также ГФС рекомендует получателю дохода внести указанную сумму в строку 10.9 раздела ІІ “Доходы, полученные в течение отчетного (налогового) года” декларации об имущественном состоянии и доходах. Хотя, по нашему мнению, необходимость в этом отсутствует – с выплаты удержаны все предусмотренные обязательные платежи, что отражено в расчете по форме № 1ДФ.

Кроме вышеуказанного, в письме напоминается, что рассматриваемый доход нельзя учесть при расчете суммы налога, на которую разрешено уменьшить налог на доходы в связи с использованием налоговой скидки. Следовательно, его сумма не отражается в строке 15 декларации о доходах.

Источик: info

Переходимо на нульову ставку податку на прибуток: роз’яснення від ДФС

15 серпня 2017 року набула чинності постанова КМУ «Про затвердження Порядку переходу платників податку на прибуток підприємств до подання спрощеної податкової декларації з такого податку та форми спрощеної податкової декларації з податку на прибуток підприємств, який оподатковується за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України» від 09.08.2017 р. № 592 (далі — Постанова № 592).

Тож у листі від 04.09.2017 р. № 23407/7/99-99-15-02-01-17 ДФСУ вирішила роз’яснити основні моменти застосовування нульової ставки податку на прибуток із поданням спрощеної податкової декларації.

У цьому листі контролери попереджають: якщо в період застосування нульової ставки платник податку на прибуток у будь-якому звітному періоді досягнув показників щодо отримання щорічного обсягу доходів та середньооблікової кількості працівників або розміру щомісячної заробітної плати працівників, з яких хоча б один не відповідає визначеним в п. 44 підрозділу 4 р. ХХ ПКУ критеріям, то цей платник повинен оподаткувати прибуток, отриманий у такому звітному періоді, за ставкою 18%.

Платники податку, які здійснюють нарахування та виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховують і вносять до бюджету авансовий внесок із податку відповідно до порядку сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток під час виплати дивідендів та сплачують податок на прибуток за ставкою 18% за звітний податковий період, у якому здійснювалися нарахування та виплата дивідендів.

Крім того, податківці нагадали: спрощена податкова декларація з податку на прибуток складається платниками щороку за результатами кожного звітного (податкового) періоду, у якому застосовується нульова ставка цього податку, за формою, затвердженою Постановою № 592. У разі відсутності підстав для застосування нульової ставки платники подають декларацію з податку на прибуток підприємств за основною формою, затвердженою наказом Мінфіну від 20.10.2015 р. № 897.

Також у згаданому листі ДФС нагадала про те, хто має право застосовувати нульову ставку податку на прибуток та кому її застосування заборонено.

Джерело: info

Ведення обліку та нарахування зарплати робітнику, який призваний на військові навчальні збори

Як відомо, за призваними на збори військовозобов’язаними на весь період зборів та резервістами на весь час виконання ними обов’язків служби у військовому резерві зберігаються місце роботи, займана посада та середня зарплата. Про нюанси ведення обліку та нарахування зарплати у такому випадку розповіли у Держпраці

Держпраці нагадує, що відповідно до абзацу другого статті 119 КЗпП працівникам, які, зокрема, залучаються до виконання обов’язків, передбачених Законом №2232-XII, надаються гарантії та пільги згідно із цим Законом.

Зокрема, передбачено, що за призваними на збори військовозобов’язаними на весь період зборів та резервістами на весь час виконання ними обов’язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності.

 Щодо виплати зарплати працівникові,  який призваний на військові навчальні збори

Виплата середньої заробітної плати військовозобов’язаним за весь період зборів та резервістам за час виконання ними обов’язків служби у військовому резерві здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому КМУ.

Постановою КМУ від 23.11.2006 р. № 1644 установлено, що виплата середнього заробітку військовозобов’язаним та резервістам, призваним на збори, проводиться підприємствами, установами та організаціями, в яких працюють призвані на збори громадяни, з наступним відшкодуванням цих витрат за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міністерства оборони та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.

Наказом Міноборони від 12.03.2007 р. № 80 затверджено Інструкцію про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов’язаних та резервістів, грошової виплати резервістам.

Згідно із абзацами 1, 2 пункту 7 цієї Інструкції за військовозобов’язаними, призваними на збори, зберігається на весь період зборів, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, місце роботи, займана посада та середній заробіток як на основній, так і на сумісних роботах.

Зазначені особи не підлягають звільненню з роботи з ініціативи власника або вповноваженого ним органу незалежно від підпорядкування і форм власності з дня отримання повістки про призов і до повернення, крім випадків ліквідації установи, підприємства, організації тощо, де вони працювали.

Особам, призваним на збори, виплачується заробітна плата за відпрацьований час до дня припинення роботи у зв’язку з від’їздом на збори, а також середня заробітна плата за перші півмісяця зборів. За решту часу перебування на зборах виплата заробітної плати провадиться у звичайні строки, установлені на підприємстві, в установі чи організації, де працює військовозобов’язаний.

Відповідно до пунктів 11-13 Інструкції виплата середнього заробітку військовозобов’язаним, призваним на збори, провадиться підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, з подальшим відшкодуванням цих витрат військовими комісаріатами.

Підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов’язаним, призваним на збори, подають до районного військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов’язані, рахунки, котрі акцептуються і передаються до обласного військового комісаріату для оплати. Відшкодуванню підлягають всі витрати, пов’язані з виплатою середнього заробітку (у тому числі і єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування).

Середній заробіток військовозобов’язаних, призваних на збори, розраховується підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, відповідно до чинних нормативно-правових актів.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Щодо ведення обліку робочого часу працівника, який призваний на військові навчальні збори

Якщо кандидат для призову на навчальні збори є військовозобов’язаним та затверджений і внесений до списку військовозобов’язаних, призваних для проходження навчальних зборів, то на першому етапі документального оформлення надається наказ про увільнення співробітника від роботи на час проходження навчальних військових зборів на підставі повістки районного (міського) військового комісаріату.

Підтвердженням відсутності військовозобов’язаного і участі його в зборах є військовий квиток, в якому зазначається тривалість зборів, та засвідчується печаткою військової частини, який він повинен подати у кадрову службу підприємства.

У кадрових документах, а саме табелі обліку робочого часу така відсутність співробітника на роботі відмічається як ІН (код 22), тобто «інше» невідпрацьований час, передбачений законодавством (військові збори).

При цьому слід відмітити, що форма Табеля (типова форма № П-5) носить рекомендаційний характер і складається із мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень.

У разі потреби можна застосовувати й іншу форму Табеля, але при цьому обов’язковим є наявність первинного обліку показників щодо використання робочого часу, явок та неявок працівників, які визначено формами державних статистичних спостережень з праці (лист Держстату від 12.01.2012 р. № 9/4-10/9).

Джерело: dtkt

Держпраці наголошує: за неподання до ДФС повідомлення про прийняття на роботу - штраф

Відповідальність за неподання повідомлення до ДФС та її територіальних органів така, як за порушення законодавства про працю (тобто адміністративна та фінансова)

Фахівці зазначили, що оскільки подання повідомлення до органів  ДФС про прийняття працівника на роботу – це одна з умов оформлення на роботу, то відповідальність за неподання повідомлення до ДФС та її територіальних органів така, як за порушення законодавства про працю, тобто адміністративна та фінансова.

Наприклад, є наказ про прийняття працівника на роботу, працівник проінформований про права, обов’язки, умови праці, ознайомлений з правилами внутрішнього трудового розпорядку, йому нараховується, виплачується заробітна плата, сплачуються внески, тобто роботодавець не забезпечив лише повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу. У такому випадку вноситься припис.

У разі невиконання вимог припису керівник несе адміністративну відповідальність, – складається протокол про адмінправопорушення за ч. 1 чи 2 ст. 41 КУпАП, який направляється на розгляд до суду, та протокол за ст. 188-6 КУпАП, який розглядається безпосередньо інспектором. Судом зазвичай виноситься штраф 510-1700 гривень, інспектором 850 – 1360 грн.

У разі невиконання вимог припису за не подання повідомлення до ДФС застосовуються санкції як за інші порушення законодавства про працю (абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП). Так, суб’єкт господарювання можуть притягнути до відповідальності у вигляді фінансових санкцій (штрафу) у розмірі 1 мінімальної заробітної плати – 3200 грн (з 1 січня 2017 року).

Водночас, варто зауважити, що відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП штраф у 30-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, установленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого вчинено порушення, застосовується лише за такі порушення:

• фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту);
• оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві;
• виплату заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного соціального внеску та податків.

Джерело: dtkt

Як бути, якщо працівник з’явився на роботу п’яним чи під дією наркотичних засобів? Спеціальної шпаргалки на такі випадки, на жаль, чинне законодавство не містить. Суди також досі не мають сталою позиції. А отже, кожному роботодавцю доведеться самостійно вирішувати як діяти та, бажано, заздалегідь

Нетверезого працівника виявляє керівник (власник)

Нагадаємо, що приписи п. 7 ст. 40 КЗпП дають роботодавцю право звільнити працівника, який з’явився на підприємстві, в офісі, в іншому місці, де постійно або тимчасово він виконує свої трудові обов’язки (будівельний майданчик, склади, будь-які інші виробничі приміщення/цехи тощо), у нетверезому стані чи стані наркотичного або токсичного сп’яніння.

Завжди підтримувався офіційний підхід до фіксування (встановлення) такого стану працівника — факт встановлення такого стану може підтверджуватись не лише відповідними технічними (наприклад, індикаторна трубка поліції) або медичними засобами. Таке можливе  й за допомогою будь-яких інших доказів, які є допустимі з точки зору процесуального законодавства. Адже в більшості випадків працівники, які опинились в такий ситуації, не оминають спроби поновитись на роботі, користуючись при цьому помилками керівництва.

Загалом правильно діють ті керівники підприємств, установ, організацій та їх структурних підрозділів, які засвідчують факт появи працівника у нетверезому стані на робочому місці шляхом складання акту в довільній формі, де вказують зовнішні ознаки алкогольного чи наркотичного стану. Наприклад, різкий запах алкоголю, хитлива хода, незвичайна балакучість, безглузді розмови або неадекватна поведінка, червоний колір обличчя, інше.

Звісно, найкраще, коли такий акт, окрім керівника, підписують ще кілька осіб. Але в цьому теж є проблема — такі особи можуть бути допитані в суді як свідки. Як показує практика, іноді або такі свідки відмовляються підтвердити описані в акті обставини, або адвокат звільненого працівника наполягає на тому, що такі свідки є зацікавлені особи, адже є працівниками підприємства та підпорядковують тому ж керівнику. А оскільки доведення факту правомірності звільнення з причин алкогольного сп’яніння  лежить на власникові (керівникові), то останньому доводиться уважно обирати таких свідків, а ще й попіклуватись про інші докази.

Повноваження на встановлення “нетверезості”

Спеціального нормативного акту, який би встановлював порядок направлення (у т.ч. примусово) нетверезого працівника до медичного закладу для проведення огляду та підтвердження стану алкогольного сп’яніння не існує. Суди  під час розгляду таких справ посилаються на Інструкцію про порядок направлення громадян для огляду.

Але на сьогодні ця Інструкція втратила чинність. Натомість використовується Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС, МОЗ від 09.11.2015 р. №1452/735.

Обидві Інструкції встановлюють порядок виявлення та фіксації нетверезого стану як у випадку виявлення адмінправопорушення водіями, так і в інших випадках. Зокрема, такими іншими випадками можуть бути й необхідність огляду працівника на стан алкогольного сп’яніння.

Втім, незалежно від того, ким працює працівник (водієм чи ні), якщо у керівника (власника) є підозра щодо стану працівника, пов’язаного із наркотичним або токсичним сп’янінням, то фіксація такого стану належить виключно до компетенції лікаря (ст. 12 Закону №62/95-ВР)

І найголовніше - проведення медичного огляду з метою виявлення як алкогольного, так і наркотичного сп’яніння можливе виключно у добровільному порядку. Ні керівник, ні будь-яка інша особа підприємства установи, організації не має право примусити працівника пройти такий огляд примусово.

Отже, керівник (власник), який виявив працівника у неадекватному стані, після складення акту у довільній формі, має право запропонувати працівнику пройти медичний огляд добровільно. У разі відмови, працівник може бути примусово доставлений до закладу охорон здоров’я лише працівниками Нацполіції. Відповідні повноваження поліцейських передбачені Інструкцією №1452/735 та ст. 13 Закону № 62.

В такому разі, окрім акту у довільній формі про факт перебування працівника на робочому місці у нетверезому стані чи стані наркотичного сп’яніння, буде додатково підтверджено й висновком медичного огляду (або медичного обстеження лікаря-нарколога).

Докази нетверезого/наркотичного стану мають бути переконливими

У разі, коли спір щодо звільнення працівника, який перебував на робочому місці у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, попадає до суду, останні покликаються й на Постанову Пленуму ВСУ від 06.11.92 р. №9 “Про практику розгляду судами трудових спорів”.

ВСУ зазначає, що при звільненні працівника з роботи за п. 7 ст. 40 КЗпП, нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів (ст. 27 ЦПКУ), яким суд має дати відповідну оцінку.

Але, не зважаючи на можливість представлення суду “інших видів доказів”, у коментованому рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не прийняв за доказ лише сам акт про виявлення факту алкогольного сп’яніння без медичного висновку.

ВССУ  зазначив, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо за своїм внутрішнім переконанням. А йому не було надано належних та допустимих доказів факту перебування працівника на робочому місці у нетверезому стані, а саме - не надано медичних висновків, що підтверджували б такий стан. В результаті - працівника поновили на роботі.

Насамкінець зазначимо, що підставою для звільнення працівника за наведених вище обставин, є сам факт появи на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час, який для такого працівника вважається робочим. І на право власника звільнити такого працівника не впливає та обставина, чи був він відсторонений від роботи, чи продовжував виконувати трудові обов'язки.

Не може бути звільнено працівника за фактом появи у “підозрілому” стані на робочому місці у вільний від роботи час, у вихідний день, під час відпустки тощо. Однак, це не стосується  працівника з ненормованим робочим днем. Для такого працівника не встановлено певні часи протягом дня, коли він має працювати, а коли ні, а отже поява його на робочому місці у нетверезому стані, або у стані  наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час вважається порушенням, за яке такого працівника може бути звільнено.

Отже, алгоритм дій роботодавця у разі, якщо працівник знаходиться на робочому місці в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, такий:

1. Скласти акт за участю свідків. Акт складається у довільній формі, але в ньому вказуються зовнішні ознаки алкогольного чи наркотичного стану.

2. Варто, щоб такий акт підписав і сам працівник, та надав у ньому або в окремій пояснювальній записці пояснення, чому він знаходиться у такому стані. 

3. Якщо працівник заперечує сп’яніння, запропонувати йому пройти медичний огляд. Змусити його пройти такий огляд роботодавець не в праві! 

4. Якщо працівник відмовляється пройти медичний огляд добровільно, можна звернутися до Нацполіції. На жаль, якщо працівника буде звільнено з ініціативи роботодавця без медичного висновку, у якому буде підтверджено, що працівник знаходився у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, то в разі, якщо працівник звернеться до суду, ймовірність поновлення судом на посаді є дуже високою! 

5. На підставі акту, пояснень працівника, і, головне, медичного висновку, з ініціативи роботодавця працівника може бути звільнено згідно з п. 7 ст. 40 КЗпП.  

Джерело: dtkt