8 випадків, коли нарахування ЄСВ здійснюється не на мінімальну зарплату

Податківці розповіли, в яких випадках не застосовується мінімальна зарплата для нарахування єдиного соцвнеску.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону про ЄСВ єдиний соцвнесок для платників, зазначених у статті 4 Закону, встановлюється у розмірі 22% до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного соцвнеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставкаЄСВ, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Податківці нагадують, що з 1 січня 2017 року встановлена мінімальна заробітна плата 3200 грн на місяць.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись положеннями Закону про ЄСВ, не застосовується мінімальна зарплата для нарахування єдиного внеску у наступних випадках:

► до заробітної плати з джерела не за основним місцем роботи – базою нарахування єдиного внеску є отриманий дохід (прибуток) незалежно від його розміру;

► до заробітної плати (доходу) працівника – інваліда, який працює на підприємстві, в установі або організації, де застосовується ставка 8,41%;

► до заробітної плати (доходу) працівників всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС, де застосовується ставка 5,3%;

► до заробітної плати (доходу) підприємств та організацій, громадських організацій інвалідів, де застосовується ставка 5,5% (для працюючих інвалідів);

► до працівників, яким надано відпустки без збереження заробітної плати на період проведення АТО у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більше як 7 календарних днів після прийняття рішення про припинення АТО;

► якщо працівника прийнято не з першого робочого дня та звільнено не останнім робочим днем звітного місяця;

► якщо працівник повний місяць перебуває у відпустці без збереження заробітної плати – база нарахування єдиного внеску відсутня;

► для працівника (за основним місцем роботи), у якого початок та закінчення лікарняного припадають на різні місяці – єдиний внесок у місяці початку лікарняного нараховується за фактично відпрацьований час, оскільки загальна сума доходу ще не є відомою (сума лікарняних визначається після надання листка непрацездатності).

Джерело: dtkt

Повідомити органи ДФС про зміну головного бухгалтера потрібно у 10-денний строк

У разі зміни особи, відповідальної за ведення бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві, до контролюючих органів необхідно подати заяву за формою №1-ОПП у 10- денний строк з дня виникнення змін в облікових даних.

Слід знати, при поданні цієї заяви з позначкою «Відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку» заповнюються 1,2,4 та 10 поля заяви. Інформація про засновників не подається.

Водночас платники податків, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати заяву за формою №1-0ПП з позначкою «Відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку» засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Джерело: dtkt

Працівник надав роботодавцю довідку замість лікарняного: як бути?

Чи може довідка, видана лікарем, бути підтверджуючим документом причини відсутності на роботі працівника, протягом зазначеного в ній періоду? Яку ознаку відсутності в такому випадку необхідно зазначити в табелі обліку робочого часу?

Чи може довідка, видана лікарем, бути підтверджуючим документом причини відсутності на роботі працівника, протягом зазначеного в ній періоду?

Для об’єктивного аналізу описаної ситуації термін «тимчасова непрацездатність» слід розглядати у двох площинах, а саме, в площині загальнообов’язкового державного соціального страхування, де у разі настання тимчасової втрати працездатності застрахована особа одержує право на матеріальне забезпечення, та в площині трудової дисципліни, де тимчасова непрацездатність є поважною причиною для невиходу працівника на роботу - пояснюють у Держпраці.

Стосовно загальнообов’язкового державного соціального страхування, то тимчасова непрацездатність працівника не може посвідчуватися будь-яким іншим документом, ніж листок непрацездатності встановленого зразка.

Так, згідно ч. 2 ст. 22 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі – МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. 

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця  у порядку, встановленому КМУ.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 31 цього ж Закону підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом – копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.

Також, відповідно до п. 3 Порядку №440 підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом – копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника, скріпленим печаткою за основним місцем роботи.

Отже, у працівника відсутнє право на матеріальне забезпечення у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, яка підтверджується не листком непрацездатності, а іншим документом (в даному випадку довідкою). Також і в підприємства відсутній обов’язок оплачувати працівнику дні тимчасової непрацездатності, яка підтверджується довідкою.

Разом із тим, наявність листка непрацездатності є обов’язковою передумовою лише в частині виникнення в застрахованої особи права на матеріальне забезпечення внаслідок настання страхового випадку, та не може вважатися єдиним документом, який підтверджує поважність причин (пов’язаних з незадовільним станом здоров’я) відсутності на роботі працівника.

Тобто, якщо довідка була видана посадовими особами закладу охорони здоров’я в межах їхньої компетенції та з дотриманням вимог чинного законодавства, а зазначена в довідці інформація є достовірною та свідчить про те, що працівник впродовж зазначеного у довідці періоду дійсно знаходився на лікуванні в закладах охорони здоров’я чи про те, що його стан здоров’я не дозволяв йому виконувати свою трудову функцію, то в такому випадку відсутність працівника на роботі має вважатися такою, що сталася з поважних причин.

 

Яку ознаку відсутності в такому випадку необхідно зазначити в табелі обліку робочого часу?

З приводу того, яку ознаку відсутності необхідно зазначити в табелі обліку робочого часу в даному випадку: згідно ч. 2 ст. 30 Закону «Про оплату праці» роботодавець зобов’язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Типова форма обліку робочого часу затверджена наказом Держкомстату від 05.12.2008 р. №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» (форма № П-5). Цією формою передбачено умовні позначення, якими обліковується робочий час працівників. В описаній ситуації, для достовірного обліку робочого часу працівника, можна використати умовне позначення «НН» (неоплачувана тимчасова непрацездатність у випадках, передбачених законодавством (у зв’язку з побутовою травмою та ін. підтверджена довідками лікувальних закладів).

Джерело: dtkt

Відрядження на службовому автомобілі: особливості обліку

Підприємство, що відряджає працівників до різних куточків України з метою виконання ними службових завдань, має вибір. Воно може оплатити їм проїзд транспортом громадського призначення, наприклад, поїздом чи автобусом, а може надати на час відрядження службове авто. Яким є порядок обліку витрат на використання авто у Підприємство, що відряджає працівників до різних куточків України з метою виконання ними службових завдань, має вибір. Воно може оплатити їм проїзд транспортом громадського призначення, наприклад, поїздом чи автобусом, а може надати на час відрядження службове авто. Яким є порядок обліку витрат на використання авто у відрядженні?

Загальні правила

За загальними правилами компенсацію витрат працівників у зв’язку зі службовими відрядженнями, у тому числі на проїзд, гарантує ст. 121 Кодексу законів про працю України (далі − КЗпП). При цьому порядок їх відшкодування, встановлений Інструкцією про службові відрядження у межах України та за кордон, затвердженою наказом Мінфіну України від 13.03.1998 р. № 59, обов’язковий для виконання тільки підприємствами, що фінансуються з бюджету. Решта підприємств можуть використовувати її за власним бажанням.

Отже, працівник, що виїжджає у відрядження на службовому авто, разом зі звичними витратами може гарантовано розраховувати на відшкодування так званих автовитрат — витрат, пов’язаних із придбанням пально-мастильних матеріалів (далі − ПММ), вартості паркування (автостоянки), ремонту авто у відрядженні тощо.

Витрати на ПММ

Для обліку списання ПММ, фактично витрачених у відрядженні на службовому авто, варто використовувати подорожні листи, хоча вже тривалий час вони не є обов’язковими. Нагадаємо, що Типова форма подорожнього листа службового легкового автомобіля та порядок його застосування втратили чинність 16.04.2013 р. відповідно до наказу Держстату України від 19.03.2013 р. № 95. Утім, на практиці підприємства, які експлуатують автотранспортні засоби, й надалі використовують цей документ у господарській діяльності (для обліку робочого часу водія, списання ПММ тощо).

Додамо, що підприємство може користуватися як скасованою формою подорожнього листа, так і самостійно розробленою на її базі. Головне, щоб у цьому документі були всі обов’язкові реквізити первинних документів, передбачені в частині другій ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV та п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. № 88.

У зв’язку з відрядженням рекомендуємо в подорожньому листі детально описувати маршрут легкового автомобіля. Він буде підтвердженням витрат ПММ, залежно від кілометражу (показників спідометру) та встановлених норм витрат ПММ (залежно від виду авто). Зрозуміло, що у «старій» типовій формі подорожнього листа місця для повного зазначення маршруту немає. Тож підприємству варто розробити власний зразок подорожнього листа, який уможливить зазначення маршруту.

Норми списання ПММ

ПММ списують з огляду на Норми витрат палива та мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Мінтрансу України від 10.02.1998 р. № 43 (далі — Норми № 43). Норми витрат ПММ для легкових автомобілів розраховують за формулою, наведеною в п. 4.1 Норм № 43. Нормативи витрат ПММ на підприємстві доцільно закріпити відповідним наказом по підприємству і використовувати для контролю.

Вважаємо за потрібне звернути увагу на лист Мінінфраструктури України від 21.02.2017 р. № 1441/18/10-17. У ньому надано пояснення щодо норм витрат ПММ дорожніми засобами підприємств. Мінінфраструктури нагадало, що Норми № 43 призначені, зокрема, для планування потреби підприємств, організацій та установ у ПММ і контролю за їх витратами. При цьому суб’єкти господарювання самостійно встановлюють нормативні витрати пального відповідно до конкретних умов експлуатації, зважаючи на внутрішню політику підприємства та на підставі визначеної ними фактичної потреби в рамках єдиної прозорої системи нормування.

Проте, на думку профільного міністерства, встановлення нормативних витрат пального не може безпосередньо базуватися на фактичних обсягах витрат пального, що використовується автомобілем. Далі Мінінфраструктури робить у згаданому вище листі доволі цікаві висновки, а саме: списання ПММ дорожнім транспортом суб’єктів господарювання незалежно від відомчої підпорядкованості, форми власності або форми оподаткування доцільно здійснювати відповідно до Норм № 43.

Застосування підприємством нормативних витрат пального, що перевищують гранично допустимі значення, встановлені Нормами № 43, або безконтрольне списання пального і мастильних матеріалів за «фактичними витратами» є неприйнятним в Україні, оскільки це створює умови для зловживань.

Таким чином, Мінінфраструктури підтримує вимоги ДФСУ щодо обов’язковості списання витрат ПММ дорожнім транспортом, а також здійснення контролю правильності та обґрунтованості цих розрахунків суб’єктами господарювання незалежно від відомчої підпорядкованості, форми власності або форми оподаткування за Нормами № 43.

Податківці, як тільки йдеться про списання ПММ, завжди апелюють до Норм № 43 (листи від 12.08.2016 р. № 17575/5/99-99-13-02-03-15, від 22.11.2016 р. № 12487/З/99-99-13-01-02-14, від 20.01.2017 р. № 1186/6/99-99-15-02-02-15). І якщо витрати ПММ перевищують лінійну норму, передбачену Нормами № 43, то, на думку контролерів, списувати пальне слід згідно з правилами бухобліку на підставі відповідного документа, затвердженого наказом підприємства. Наявність таких затверджених норм ПММ дають змогу підприємству зберегти податковий кредит, сформований на суми перевищення витрат пального, адже підприємство може документально довести використання пального у господарській діяльності.

За відсутності затверджених норм пального підприємству доведеться нараховувати зобов’язання з ПДВ відповідно до п. 198.5 ПКУ.

Водночас ДФСУ у згаданих листах резюмує: коригувати фінрезультат до оподаткування на суму перевищення витрат пального над лінійною нормою не потрібно.

Джерело: ibuh

Планова та позапланова виїзна перевірка: чи можливе їх одночасне проведення?

На думку податківців, контролюючі органи мають право одночасно здійснювати декілька видів перевірок суб’єкта господарювання (наприклад, планову виїзну та позапланову виїзну).

Відповідно до п. 75.1 ПКУ контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених ПКУ, а фактичні перевірки - ПКУ та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

ПКУ не передбачено обмежень, щодо одночасного проведення камеральних, документальних та фактичних перевірок суб’єкта господарювання.

Отже, контролюючі органи мають право одночасно здійснювати декілька видів перевірок суб’єкта господарювання, наприклад: планову виїзну та позапланову виїзну тощо.

Джерело: dtkt

Чоловіків і жінок пропонують зрівняти в трудових правах

Конфедерація роботодавців України підготувала законопроект, яким пропонує зрівняти трудові права чоловіків і жінок.

В частности, как сообщает ЮРЛИГА, законопроектом предложено разрешить уходить в декретный отпуск до достижения ребенком трехлетнего возраста не только матерям, но и отцам.

Также отцы двоих и более малолетних детей смогут брать ежегодный отпуск в удобное для них время, дополнительный отпуск до 10 календарных дней, а также отпуск до 14 календарных дней за свой счет. Сейчас таким правом могут воспользоваться только женщины.

Отцы детей до 14 лет смогут взять отпуск за свой счет и на время карантина в школах и садиках.

Кроме того, отцы малолетних детей или детей с ограниченными возможностями не будут привлекаться к сверхурочной работе или командировкам без их согласия.

Мужчины, имеющие детей до 14 лет, смогут обращаться к работодателю за установлением неполного рабочего дня или недели для ухода за ребенком.

По словам авторов законопроекта, таким образом национальное законодательство будет адаптировано к европейскому, которое предусматривает социальные гарантии всем сотрудникам без половой дискриминации.

Источник: dtkt

Складання табеля обліку робочого часу обов’язкове навіть для одного працівника

Суть позову. На підприємстві, основним видом діяльності якого є діяльність приватних охоронних служб, було проведено позапланову перевірку інспектором праці, за наслідками якої складено акт. Підставою для перевірки послугувало звернення відділу поліції ГУНП в області, у якому зазначалося, що на підприємстві є директор, однак за даними Пенсійного фонду він не нараховував собі зарплату.

Перевіркою було встановлено, що також не ведуться табелі обліку робочого часу. З актом перевірки представник позивача ознайомився та зазначив, що з ним не згоден, оскільки засновник є директором  цього підприємства, тому зарплата йому не нараховувалося, табель обліку робочого часу не вівся.

Однак інспектором праці згідно з актом перевірки складено постанову про накладення штрафу в розмірі 3200 грн за порушення ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці) у частині незабезпечення достовірного обліку виконуваної працівником роботи.

Підприємство не погодилося з висуненою постановою Держпраці, а свої позовні вимоги обґрунтувало тим, що оскаржене рішення прийняте за відсутності факту порушення вимог трудового законодавства, оскільки директор у встановленому порядку надав особисту згоду виконувати свої обов’язки на безоплатній основі (без нарахування та виплати заробітної плати), оскільки є засновником цього підприємства та директором в одній особі.

Позиція суду. Підприємству  було відмовлено в задоволенні його адміністративного позову. Адже суд доходить висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів, які підтверджують порушення трудового законодавства.

Судом установлено, що статут підприємства не містить спосіб винагороди засновнику, який виконує функції директора, за таку діяльність. Відповідно до наказу, особа виконує функції директора на безоплатній основі, без нарахування та виплати зарплати.

Особа приступила до виконання обов’язків директора та ведення бухобліку за сумісництвом. Зважаючи на те що на підприємстві немає інших найманих працівників, саме директор повинен у т.ч. вести облік робочого часу, із заповненням Табеля обліку використання робочого часу, і нараховувати й отримувати зарплату відповідно до відпрацьованого часу. Табель обліку використання робочого часу на підприємстві не вівся, про що директором особисто зазначено в поясненнях до акта. 

Однак згідно із ч. 2 ст. 30 Закону про оплату праці роботодавець зобов’язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи й бухгалтерський облік витрат на оплату праці в установленому порядку.

Своєю чергою, керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу й інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства (ч. 3 ст. 65 ГКУ).

Коментар редакції. Коментоване рішення суду лише підкреслює обов’язок роботодавця вести Табель обліку робочого часу, якщо є наймані працівники, навіть якщо він один і є директором підприємства.

Ці обов’язки покладаються на роботодавця ч. 3 ст. 30 Закону про оплату праці та полягають у забезпеченні достовірного обліку виконуваної працівником роботи.

Роботодавцем є власник підприємства (установи, організації) незалежно від форми власності й виду діяльності чи вповноважений ним орган або фізособа, яка згідно із законодавством використовує найману працю (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про професійний розвиток працівників» від 12.01.2012 р. № 4312-VI).

Беручи до уваги те що на підприємстві призначено директора, саме він і виступає в ролі роботодавця, а отже, має виконувати обов’язки, покладені на нього трудовим законодавство, зокрема й у частині обліку й оплати виконаної роботи найманих працівників.

Як убачається із судового рішення, особа перебувала на посаді директора, а отже, була найманим працівником. Водночас той факт, що ця особа одночасно є й засновником підприємства, не означає, що йому як найманому працівнику можна не виплачувати зарплату, тож і не обліковувати час його роботи.

У разі найму за трудовим договором працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець має виплачувати працівникові зарплату (ч. 1 ст. 21 КЗпП).

Таким чином, за наявності найманих працівників, незалежно від того, один він чи декілька десятків, роботодавець має забезпечити облік використаного робочого часу, на підставі якого проводити оплату праці. Для цього, відповідно, ведеться табель обліку робочого часу.

Невиконання ч. 2 ст. 30 Закону про оплату праці розцінюється як порушення інших вимог трудового законодавства, що тягне за собою накладання штрафу в розмірі мінімальної зарплати (абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП).

Джерело: info

Право на надання працівникам пільг і компенсацій за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці

Указанным постановлением контроль за качеством проведения аттестации рабочих мест по условиям труда, правильностью применения Списков производств, работ, профессий, должностей и показателей, занятость в которых дает право на пенсию по возрасту на льготных условиях, Списков производств, работ, цехов, профессий и должностей, занятость работников в которых дает право на ежегодные дополнительные отпуска за работу с вредными и тяжелыми условиями труда и за особый характер труда, Перечень производств, цехов, профессий и должностей с вредными условиями труда, работа в которых дает право на сокращенную продолжительность рабочей недели, Перечней работ с особо вредными и особо тяжелыми и вредными и тяжелыми условиями труда, на которых устанавливается повышенная оплата труда, и других нормативно-правовых актов, согласно которым предоставляются льготы и компенсации работникам за работу с вредными условиями труда, возлагается на Гоструда.

Заключение по результатам экспертизы качества проведения аттестации рабочих мест по условиям труда не является актом государственного или иного органа в понимании Кодекса административного судопроизводства Украины, поскольку не порождает правовых последствий, направленных на регулирование тех или иных общественных отношений, и не имеет обязательного характера для субъектов хозяйствования.

То есть, согласно действующему законодательству Украины, только приказ о результатах аттестации рабочих мест по условиям труда соответствующего предприятия, организации является основанием для подтверждения в течение определенного пятилетнего периода условий труда, дающих право на предоставление работникам льгот и компенсаций за работу с вредным и тяжелыми условиями труда.

Источник: info

Працівник не вийшов на роботу. Чи потрібно «скасовуюче» повідомлення?

ы

Частиною третьою статті 24 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ.

Враховуючи положення вищезазначеної статті було прийнято постанову Кабміну від 17.06.2015 р. № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу». Пунктом 2 додатка до зазначеної постанови встановлено реквізити, які дають можливість подання уточнюючого повідомлення у разі допущення помилки роботодавцем або необхідності внесення змін до повідомлення про прийняття працівника на роботу (тип: «початкове» або «скасовуюче»).

Якщо потенційний працівник змінив своє рішення, у призначений день не вийшов на роботу, можна запропонувати йому написати заяву про припинення трудового договору за згодою сторін та анулювати наказ про прийняття на роботу.

Не слід забувати про те, що в перший день роботи з працівником міг статися страховий випадок за державним соціальним страхуванням, тому скасовувати наказ про прийняття на роботу бажано за наявності відповідної заяви працівника.

У разі припинення трудового договору та скасування наказу про прийняття на роботу можна подати «скасовуюче» повідомлення. Якщо ж трудовий договір діє, а людина просто не вийшла на роботу, «скасовуюча» форма повідомлення не подається.

Варто звернути увагу, що якщо працівник не прийшов на роботу, то це вже є порушенням трудової дисципліни, адже на цей момент трудовий договір фактично укладено, і відносини оформлені. У такому разі трудові відносини припиняються за нормами Кодексу законів про працю України».

Джерело: buhgalter911

Яка відповідальність, якщо не повідомити про зміну видів діяльності

Чи передбачена відповідальність за неподання підприємцем-платником єдиного податку третьої групи заяви щодо зміни видів діяльності? 

До реєстру платників єдиного податку вносяться відомості про платника єдиного податку, зокрема види господарської діяльності.

Платники єдиного податку у разі зміни відомостей, внесених до реєстру платників єдиного податку, мають надати заяву, до якої, зокрема включаються відомості про зміну видів господарської діяльності.

У разі зміни податкової адреси суб’єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку третьої групи разом з податковою декларацією за податковий (звітний) період, у якому відбулися такі зміни.

Для забезпечення відображення у реєстрі платників єдиного податку достовірної інформації про види господарської діяльності фізична особа – підприємець – платник єдиного податку третьої групи у разі зміни видів господарської діяльності протягом податкового (звітного) періоду повинна подати разом з податковою декларацією за податковий (звітний) період, у якому відбулися такі зміни, заяву про внесення змін до реєстру платників єдиного податку.

Разом з цим у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Також, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої – третьої груп вимог, встановлених гл. 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розд. XIV ПКУ, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої – третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. 

У такому випадку суб’єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Джерело: dtkt

Працівник затримався у відрядженні на вихідні: чи відшкодовувати витрати на проїзд і чи оподатковувати

Не є доходом працівника сума відшкодованих йому в установленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, зокрема на проїзд (у т.ч. перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження та назад, так і за місцем відрядження (у т.ч. на орендованому транспорті) (п.п. 170.9.1 ПКУ).

Зазначені витрати не є об’єктом обкладення ПДФО лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у т.ч. електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов’язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, у т.ч. чартерних рейсів.

Тобто не є доходом у вигляді додаткового блага для працівника сума відшкодованих у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, зокрема, на проїзд, за умови наявності й належним чином оформлених транспортних квитків, що засвідчують вартість цих витрат і виконання інших вимог, установлених п. 170.9 ПКУ.

Однак у п. 7 р. І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.1998 р. № 59, ідеться: якщо дата на транспортному квитку не збігається з датою прибуття працівника з відрядження відповідно до наказу про відрядження, з дозволу керівника підприємства береться до уваги затримка у відрядженні на вихідні чи святкові та неробочі дні в разі, якщо строк перебування працівника поза місцем його постійної роботи не перевищуватиме строку відрядження. 

За ці дні працівникові не відшкодовуються добові витрати, витрати на найм житлового приміщення та інші витрати (крім витрат на проїзд із місця відрядження до місця постійної роботи).

Однак, як наголошує ДФС в ІПК від 18.05.2017 р. № 238/6/99-99-13-02-03-15/ІПК, ця Інструкція регулює відрядження працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Натомість інші підприємства й організації можуть використовувати цю Інструкцію як допоміжний (довідковий) документ.

Джерело: buhgalter911

Працівниця за контрактом в декретній відпустці: скільки часу зберігати місце роботи?

Як довго установа зобов’язана зберігати місце роботи у разі оформлення відпустки для догляду за дитиною контрактницею?

Ситуація: Працівниця установи уклала контракт на проходження військової служби строком на три роки. Через рік установу було повідомлено, що жінка оформила відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами. Як довго установа зобов’язана зберігати місце роботи (посаду) згідно з ч.3 ст.119 КЗпП у разі оформлення жінкою відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а можливо й до досягнення дитиною шестирічного віку? 

Консультує Міністерство соціальної політики України (газета «Праця і зарплата № 30 ».

За статтею 119 КЗпП на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть виконуватися в робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Ця категорія працівників увільняється від виконання обов’язків із збереженням місця роботи, посади та виплатою середнього заробітку за рахунок роботодавця.

Оскільки військовослужбовцем – жінкою не виконуються обов’язки військової служби, підстав для виплати середнього заробітку не вбачається, але звільненню така категорія працівників не підлягає.

Військовослужбовцям-жінкам, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, а також військовослужбовцям, які перебувають у відпустці для догляду за хворою дитиною не більше як до досягнення дитиною шестирічного віку, строк контракту про проходження військової служби продовжується за відсутності їхніх клопотань про звільнення з військової служби у зв’язку з закінченням строку контракту до закінчення таких відпусток, а також на строк, потрібний для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров’я та ухвалення рішення щодо укладення нового контракту.

Установа зобов’язана зберігати місце роботи (посади) на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення (ураховуючи особливості продовження строку контракту).

Джерело: dtkt

Субсидія по-новому: українцям зробили важливе повідомлення

Субсидия оформляется на фактических, а не на всех зарегистрированных жильцов квартиры или дома, сообщили в Кабмине. При начислении субсидии учитываются доходы реальных обитателей жилплощади, а не всех зарегистрированных.

Безвозвратная помощь правительства на оплату коммуналки оформляется на фактических, а не на всех зарегистрированных жильцов. При начислении субсидии учитываются доходы реальных проживающих на жилплощади, а не всех зарегистрированных, передает пресс-служба Кабмина.

Часто случается так, что в квартире или доме родителей прописаны дети, которые фактически там не проживают уже несколько лет. Понятно, что их доход к начислению субсидии никакого отношения не имеет. Безвозвратная помощь правительства на оплату ЖКУ (субсидия) оформляется, исходя из количества фактически проживающих из зарегистрированных жителей квартиры или дома.

Житель квартиры при оформлении субсидии в декларации о доходах должен обозначить родственников, которые зарегистрированы, но не живут с получателем субсидии. Для этого стоит написать: «зарегистрированы, но не проживают».

Вместе с декларацией необходимо подать заявление с просьбой рассмотреть на комиссии вопрос о начислении субсидий на фактическое количество людей, проживающих в квартире, а также предоставить документ, подтверждающий факт непроживания этого лица по данному адресу (справка с места работы в другом городе, справка об обучении в другом городе, о пребывании на лечении и т.п.).

Исходя из этого заявления управления соцзащиты направляет в квартиру или дом этого заявителя государственного инспектора, который и проверяет факт непроживания лица и составляет акт.

Далее готовится представление на комиссию, которая принимает решение: назначить субсидию, скажем, не на пять прописанных человек, а на трех реально проживающих.

Это решение комиссии является обязательным к выполнению жилищно-коммунальными предприятиями, которые являются поставщиками услуг. То есть услуги начисляются не на пять прописанных, а на трех проживающих жителей. И доходы для расчета субсидии также берутся с трех вместо пяти членов семьи.

Источник: info

Трудовий або цивільно-правовий договір: що вигідніше підприємству

Цивільно-правові договори вже давно є одним із найпопулярніших чинників механізму оптимізації витрат на оплату праці. Однак, для того щоб правомірно застосовувати його у своїй діяльності, роботодавець має обов’язково зважити на низку правил.

Фізособа може виконувати роботи як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору (далі — ЦПД). На цьому неодноразово наголошувало Мінсоцполітики (див.листи від 16.05.2011 р. № 151/06/186-11 і від 20.04.2012 р. № 64/06/187-12). Тому передусім розгляньмо, чим саме мають керуватися роботодавці під час вибору виду договору.

Виконуючи роботи, надаючи послуги згідно з трудовим договором, необхідно дотримуватися вимог трудового законодавства, а під час укладання ЦПД на виконання певної роботи чи надання будь-яких послуг слід керуватися цивільним законодавством.

Відповідно до трудового договору:

працівник виконує роботу, визначену угодою;

працівник приймається на роботу (посаду), як правило, уключену до штатного розпису підприємства, для виконання певної роботи (функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою;

укладення трудових відносин оформлюється наказомроботодавця про зарахування працівника (за його заявою) на роботу;

працівник підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку;

роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові зарплату й забезпечувати умови праці та соціальні гарантії, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Під час виконання робіт (надання послуг) за ЦПД:

оплачується не процес праці, а його результат;

результат визначається після закінчення роботи;

результат оформлюється актамиздавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг);

оплата здійснюється на підставі актів;

фізособа, яка виконує роботу (надає послуги), не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядкупідприємства, самостійно організує свою роботу й виконує її на власний ризик;

підприємство не має дотримуватися трудового законодавства.

Розгляньмо, які переваги можуть отримати роботодавці від застосування цивільно-правового договору замість трудового.

Вимоги до оплати праці

Згідно з трудовим договором, роботодавець зобов’язаний:

виплачувати працівникові зарплатувідповідно до КЗпП і Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці) (ст. 21 КЗпП);

проводити виплату регулярно в робочі дні та не рідше ніж двічі на місяць через відтинок часу, який не перевищує 16 днів, і не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст. 115 КЗпП, ст. 24 Закону про оплату праці);

виплачувати зарплату в сумі не меншій, ніж мінімальна за виконану працівником місячну (годинну) норму праці (ст. 95 КЗпП, ст. 3 Закону про оплату праці). У 2017 році мінзарплата становить 3200 грн.

На відміну від трудового договору, винагорода за ЦПД установлюється винятково за угодою сторін. Законодавством не передбачені обмеження у частині мінімального чи максимального розміру винагороди та строки її надання. За ЦПД оплачується не процес праці, а його кінцевий результат, який визначається після закінчення роботи й оформлюється актом.

Оподаткування виплати

Згідно з трудовим договором, роботодавець повинен:

нарахувати ЄСВна зарплату працівника в розмірі 22% (ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI, далі — Закон про ЄСВ);

утримати ПДФОза ставкою 18% та військовий збір — за ставкою 1,5% (п. 167.1 ПКУ, пп. 161 підрозділу 10 р. ХХ ПКУ).

Під час нарахування доходів у формі зарплати база обкладення ПДФО визначається як нарахована зарплата, зменшена на суму податкової соцпільги за її наявності (абз. 1 п. 164.6 ПКУ). Військовий збір утримується із суми нарахованої зарплати без вирахування податкової соцпільги.

За ЦПД із фізособою (непідприємцем) на суму винагороди:

нараховується ЄСВу розмірі 22%;

утримується ПДФОза ставкою 18% та військовий збір — за ставкою 1,5%.

Як бачимо, податкове навантаження на фонд оплати праці й на винагороду за ЦПД однакове. Однак перша й основна причина, чому роботодавці замість прийняття працівника на роботу бажають укласти з ним ЦПД, полягає в тому, що:

працівникам (працюючим на умовах трудового договору) слід щомісячно платити зарплату не менше мінімалки (3200 грн на місяць); а особам, які працюють за ЦПД, — лише оплату за виконану роботу (надані послугу) без прив’язки до мінімалки;

працівникам надаються всі соціально-трудові гарантії, визначені КЗпП й іншим трудовим законодавством, а натомість для виконавця робіт (послуг) його права й обов’язки обмежено умовами ЦПД та цивільним законодавством.

Наразі дуже актуальним є питання перевірок органами Держпраці офіційного працевлаштування працівників. Адже штрафи за такі порушення чималі (30-кратний розмір мінзарплати за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). І трапляються ситуації, коли контролери визнають цивільно-правові договори по факту трудовими із застосуванням відповідних фінансових санкцій. 

Детальніше про ознаки для визнання ЦПД трудовим договором — у матеріалі «Чи може Держпраці визнати цивільно-правові відносини трудовими та накласти штраф» газети № 85/2017.

Джерело: info

Працюючий студент має право на підвищену податкову соціальну пільгу

Відповідно до п.п. 169.1.3 Податкового кодексу України, з урахуванням норм абзацу першого п.п. 169.4.1 ПКУ студент має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі 150%. суми пільги, яка визначена п.п. 169.1.1 ПКУ (у 2017 році – 1200,0 грн.).

Разом з тим, п.п. 169.2.3 ПКУ передбачено, що податкова соціальна пільга не може бути застосована до заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету.

Враховуючи вищевикладене, якщо студент, отримує стипендію з бюджету, то податкова соціальна пільга до заробітної плати такого платника податку не застосовується.

У разі, якщо студент, який не отримує стипендію або отримує спонсорську стипендію та одночасно з навчанням працює та одержує заробітну плату, то він має право на застосування податкової соціальної пільги у розмірі 150%. при умові, що розмір його заробітної плати на місяць не перевищує у 2017 році – 2240 гривень.

При цьому він повинен надати працедавцю довідку з навчального закладу про те, що він там навчається та не одержує стипендію з бюджету.

Джерело: buhgalter911

Чи проводити атестацію робочого місця водія, аби надавати йому додаткову відпустку

Окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним й інтелектуальним навантаженням або яка виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах й умовах підвищеного ризику для здоров’я, надаються щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці за Списком виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затвердженим постановою КМУ від 17.11.1997 р. № 1290.

Згідно з підрозділом «Функціонування автомобільного транспорту» р. ХV «Транспортні послуги» цього Списку, позиція 13 така:

«водій автомобіля, у тому числі спеціального (крім пожежного), вантажністю:

від 1,5 до 3 т — 4 к.д.;

3 т і більше — 7 к.д.».

Отже, у разі віднесення автомобіля, на якому працює водій, до однієї із зазначених категорій він може мати право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці відповідної тривалості.

На це звертає увагу головний державний інспектор Управління Держпраці в Кіровоградській області в роз’ясненні на їх сайті.

Насамперед необхідно визначити фактичну зайнятість працівників у відповідних умовах протягом робочого дня, а результати проведеної роботи оформити спостережними листами. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника у цих умовах. Для підтвердження права на таку відпустку й установлення її тривалості проведення атестації робочих місць за умовами праці не вимагається.

Джерело: ibuh

СБУ попереджає про можливу нову кібератаку на українські підприємства і установи

Служба безпеки України попереджає про можливу нову кібератаку на мережі українських установ та підприємств і просить дотримуватися розроблених рекомендацій.

Як відомо, 27 червня цього року Україна піддалась масштабній кібератаці з використанням шкідливого програмного забезпечення ідентифікованого як комп’ютерний вірус «Petya».

СБУ повідомляє, що під час аналізу наслідків і передумов цієї атаки було встановлено, що їй передував збір даних про підприємства України (електронні пошти, паролі до облікових записів, які використовуються підприємствами та їхніми співробітниками, реквізити доступу до командно-контрольних серверів і хеш-дані облікових записів користувачів в уражених системах та інша інформація, яка відсутня у відкритому доступі), з подальшим їх приховуванням у файлах cookies та відправленням на командний сервер.

Фахівці СБУ припускають, що саме ця інформація і була ціллю першої хвилі кібератаки та може бути використана справжніми ініціаторами як для проведення кіберрозвідки, так і в цілях подальших деструктивних акцій.

Про це свідчить виявлена фахівцями під час дослідження кібератаки «Petya» утиліта Mimikatz (інструмент, що у т.ч. реалізує функціонал Windows Credentials Editor і дозволяє отримати високопривілейовані аутентифікаційні дані з системи у відкритому вигляді), яка використовує архітектурні особливості служби Kerberos в Microsoft Active Directory з метою прихованого збереження привілейованого доступу над ресурсами домену. Робота служби Kerberos базується на обміні та верифікації так званих квитків доступу (TGT-квитків). 

У регламентах з інформаційної безпеки більшості установ та організацій зміна паролю користувача krbtgt не передбачена.

Таким чином, у зловмисників, які внаслідок проведеної кібератаки «Petya»  несанкціоновано отримали адміністративні відомості, з'явилася можливість генерації умовно безстрокового TGT-квитка, виписаного на ідентифікатор вбудованого адміністратора системи (SID 500).

Особливістю згаданого TGT-квитка є те, що за умов відключення скомпрометованого облікованого запису, аутентифікація по Kerberos буде легітимною та сприйматиметься системою. Для підвантаження TGT-квитка в адресний простір операційної системи root-повноваження не потрібні.

З огляду на наведене, а також враховуючи тривалий час знаходження в скомпрометованих 27.06.17 інформаційно-телекомунікаційних системах шкідливого програмного забезпечення, яке за своїми прихованими функціями могло виконувати підготовчу фазу для реалізації другої хвилі атакуючих дій шляхом перехоплення реквізитів керування доступом та політиками безпеки в ІТС, системним адміністраторам або уповноваженим особам з інформаційної безпеки таких систем рекомендовано у найкоротший термін провести такі дії за наведеним порядком:

здійснити обов’язкову зміну паролю доступу користувача krbtgt;

здійснити обов’язкову зміну паролів доступу до всіх без винятку облікових записів в підконтрольній доменній зоні ІТС;

здійснити зміну паролів доступу до серверного обладнання та до програм, які функціонують в ІТС;

на виявлених скомпрометованих ПЕОМ здійснити обов’язкову зміну всіх паролів, які зберігались в налаштуваннях браузерів;

повторно здійснити зміну паролю доступу користувача krbtgt;

перезавантажити служби KDC.

СБУ рекомендує у подальшому уникати збереження в ІТС автентифікаційних даних у відкритому вигляді (використовувати для таких цілей спеціалізоване програмне забезпечення).

Джерело: dtkt

Робоча субота, а у вас відпустка в день, за який відпрацьовують: як бути?

Чи повинен працівник виходити на роботу 19.08.2017 р., якщо у період з 21.08.2017 р. по 04.09.2017 р. він перебуватиме у щорічній відпустці?

З метою створення сприятливих умов для відзначення святкових і неробочих днів та раціонального використання робочого часу Кабінет Міністрів України періодично приймає розпорядження щодо перенесення робочих днів.

Зазначені розпорядження мають рекомендаційний характер і дають змогу відповідним чином змінювати дні роботи, однак остаточне рішення щодо виконання чи невиконання таких рішень уряду приймає безпосередньо керівник підприємства, установи, організації.

Тому всі питання щодо перенесення робочих днів повинні вирішуватися роботодавцем самостійно шляхом видання наказу чи іншого розпорядчого документа. Роботодавці не позбавлені права з урахуванням думки трудового колективу приймати рішення про перенесення інших робочих днів, ніж ті, що рекомендовані для перенесення Кабінетом Міністрів України, або не переносити взагалі.

У разі якщо прийнято рішення про перенесення робочих днів, змінюється графік роботи підприємства, установи, організації та норма тривалості робочого часу в місяцях, у яких передбачено перенесення робочих днів.

Відповідно всі дії щодо надання відпусток чи виходу на роботу мають здійснюватися на підставі прийнятого на підприємстві рішення про перенесення робочих днів, тобто за графіком роботи підприємства.

Отже, якщо робочий день за 25.08.2017 р. було перенесено наказом керівника на суботу 19.08.2017 р., працівник має працювати в цю суботу, оскільки за графіком роботи вона є робочою.

При цьому відсутність працівника на роботі у зазначений робочий день без поважної причини може розглядатися як прогул.

Джерело: dtkt

ДФС про документи, які підтверджують реєстрацію фізособи як підприємця

Єдиним документом, що підтверджує державну реєстрацію фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності, є витяг з Єдиного державного реєстру.

В індивідуальній податковій консультації від 04.08.2017 р. №1506/6/99-99-13-01-02-15/IПК нагадує, що з метою виконання положень п. 177.8 ПКУ, незалежно від обраної системи оподаткування, єдиним документом, що підтверджує державну реєстрацію фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності, є витяг з Єдиного державного реєстру.

Разом з цим, згідно з п. 177.8 ПКУ під час нарахування (виплати) фізичній особі — підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізособа-підприємець, яка отримує такий дохід, надала копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. 

Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 ПКУ.

Отже, для фізичних осіб — підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, органами ДФС видачу будь-яких інших спеціальних документів, які б підтверджували систему оподаткування, чинним податковим законодавством не передбачено.

Джерело: dtkt

Чи можна допустити працівника до роботи в день направлення повідомлення ДФС?

«Статтею 24 Кодексу законів про працю України (КЗпПУ) визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому законодавством.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу». Постанова набрала чинності з моменту публікації в газеті «Урядовий кур’єр» № 115. Повідомлення повинне бути відправлене суб’єктом господарювання та отримано органами Державної фіскальної служби до моменту фактичного допуску працівника до роботи. Режим роботи робітника повинен підтверджуватися документально (режим роботи, графік роботи, табелі обліку робочого часу).

Щоб уникнути непорозумінь, рекомендуємо подавати повідомлення напередодні дня від дати початку роботи працівника, тобто дата наказу про прийняття працівника на роботу та дата початку роботи працівника не повинні співпадати».

Джерело: info

Стипендії по-новому: Мінфін про суть нововведень

Уряд та парламент підтримали ініціативи Мінфіну щодо зміни підходів до виплати стипендій. Напередодні нового навчального року заступник міністра фінансів С. Марченко роз’яснив суть цих нововведень.

Мінфін ставив за мету підвищити розмір стипендій, аби вони були дійсно потужною фінансовою підтримкою для студентів, які хочуть вчитися, паралельно запровадивши адресну соціальну підтримку тих студентів, чиї батьки не можуть на гідному рівні їх утримувати.

Якщо коротко, то ми "за" те, щоб за успішне навчання була достойна винагорода, щоб розмір стипендій був вищим, а їх адресатами були тільки найкращі. Це загальноєвропейська практика, де академічні стипендії мотивують краще вчитися.

Такі наміри Уряду підтверджуються Бюджетною резолюцією на 2018-2020 роки, що схвалена Кабміном та подана на розгляд парламенту.

Так, одними із основних завдань бюджетної політики на наступні три роки є:

— значне підвищення розміру стипендій та приведення частки студентів, які матимуть право на отримання академічної стипендії, до середнього значення в країнах Європейського Союзу;

— збільшення кількості студентів із сімей з низьким рівнем доходу, охоплених соціальними стипендіями;

— надання права на отримання академічних стипендій студентам-контрактникам.

Таким чином, наша мета — забезпечити такий розмір стипендій, який стане відчутним джерелом існування студентів, який буде стимулом до навчання, а не просто мало пов'язаною з результатами навчання студентів фінансовою підтримкою від держави.

Для цього ми й ініціювали зміни стипендіальної політики — осучаснили систему нарахування стипендій і привели правила їх призначення до загальноприйнятих в європейських країнах.

Мовою цифр

До 2017 року академічну стипендію отримувало близько 70% студентів, розмір якої становив 825 грн. Це позбавляло будь-яких стимулів до навчання.

З 1 січня 2017 року, вперше за останні роки, уряд суттєво підвищив розмір стипендії. На даний час мінімальний розмір стипендії встановлений на рівні 1 100 грн. Для студентів, які навчаються за гостродефіцитними спеціальностями (освіта, математичні, природничі, технічні науки), розмір стипендії становить 1 400 грн.

Це буде додатковим стимулом для залучення на ці спеціальності талановитої молоді. Для студентів, які займають найвищі рейтингові позиції і мають особливі успіхи у навчанні, розмір становить 1 600 грн. Ліміт студентів, яким може бути призначена академічна стипендія, на даний час, встановлений у діапазоні від 40% до 45% від фактичної кількості студентів.

Однак до 2020 року ми плануємо поступово привести цю цифру до середньоєвропейського рівня — 15%. Про це було домовлено в ході відкритих нарад з Міністерством освіти і науки та студентськими активістами. Саме 15% найкращих і найуспішніших студентів мають отримувати академічні стипендії до 2020 року.

Паралельно ми плануємо розширювати перелік категорій студентів, які мають право на отримання соціальних стипендій.

Джерело: dtkt

Вихідна допомога: облік та оподаткування

Вихідна допомога при звільненні працівника є грошовою компенсацією втрати роботи та матеріальною допомогою на початковому етапі пошуку нового місця працевлаштування. Однак, як і всі виплати, її необхідно правильно відображати в документах та сплачувати відповідні податки до бюджету. Які ж особливості оподаткування вихідної допомоги та як правильно відобразити таку виплату в обліку?

Випадки та розміри виплати вихідної допомоги

У Кодексі законів про працю України (далі − КЗпП) передбачені мінімальні розміри вихідної допомоги залежно від причини звільнення, проте колективним договором підприємства може бути встановлена більша сума.

Визначення розміру середнього заробітку

Розмір середнього заробітку для виплати вихідної допомоги розраховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі − КМУ) від 08.02.1995 р. № 100 (далі – Порядок №100). Зокрема, згідно з п. 2 цього Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється на основі виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують виплаті вихідної допомоги. 

Працівникам, які пропрацювали на підприємстві менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється на основі виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється на основі виплат за попередні два місяці роботи. Якщо й упродовж цих місяців працівник не був на роботі жодного дня, середня заробітна плата визначається на основі установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали, і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Алгоритм нарахування вихідної допомоги

Нарахування вихідної допомоги здійснюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячна кількість робочих днів розраховується діленням на 2 сумарної кількості робочих днів за останні два календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

При розрахунку середньоденного заробітку для виплати вихідної допомоги слід керуватися п. 3 (виплати, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати) та п. 4 (виплати, що не включаються у розрахунок середнього заробітку) Порядку № 100. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім виплат, перелічених у п. 4, також не враховуються виплати за час виконання державних і громадських обов’язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Якщо в періоді, за який проводиться розрахунок, відбулося підвищення посадового окладу працівника, то його слід відкоригувати на відповідний коефіцієнт підвищення згідно з п. 10 Порядку № 100.

Оподаткування вихідної допомоги

ПДФО та військовий збір

Згідно з пп. 164.2.20 Податкового кодексу України  (далі − ПКУ) вихідна допомога включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб та відповідно оподатковується за ставкою 18%. При цьому до суми вихідної допомоги не застосовується податкова соціальна пільга, оскільки така виплата не належить до фонду оплати праці (пп. 169.2.1 ПКУ). 

У Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) вихідна допомога відображається з ознакою 127 відповідно до Довідника ознак доходів фізичних осіб (Додаток до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. № 4). Крім того, із суми вихідної допомоги також утримується військовий збір (пп. 1.2 п. 161 підр. 10 р. XX ПКУ).

Бухгалтерський облік

З огляду на те, що вихідна допомога є виплатою за невідпрацьований час, то її нарахування згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.1999 р. № 291 в бухгалтерському обліку відображається проведенням: Дт 949 − Кт 663.

Джерело: info

Обов’язки спадкоємця фізособи – підприємця

Чи необхідно спадкоємцям подавати заяву про відмову від спрощеної системи оподаткування, звітність та сплачувати єдиний податок у разі смерті підприємця – платника єдиного податку? 

Згідно з п. 299.1 Податкового кодексу реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Платники єдиного податку першої та другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця (п. 295.1 ПКУ).

Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (п. 295.3 ПКУ).

Відповідно до п. 2 частини першої ст. 9 Закону про держреєстрацію відомості, зокрема, про фізичну особу — підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (далі — ЄДР) на підставі документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця у зв’язку з її смертю, визнан­ням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою подається, зокрема, ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою (п. 2 частини четвертої ст. 18 Закону про держреєстрацію).

Інформаційна взаємодія між ЄДР та інформаційними системами державних органів передбачена ст. 13 вищезазначеного Закону та здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, встановленому Мін’юстом України спільно з відповідними державними органами.

Відомості з ЄДР про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця є підставою для зняття її з обліку, зокрема в органах ДФС, та/або вчинення інших дій відповідно до законодавства (частина четверта ст. 13 Закону про держреєстрацію).

Абзацом другим пп. 1 п. 11.22 розділу ХІ Порядку № 1588 визначено, що дата зняття з обліку фізичної особи — підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця.

Підпунктом 37.3.2 п. 37.3 ст. 37 Податкового кодексу передбачено, що підставами для припинення податкового обов’язку крім його виконання є, зокрема, смерть фізичної особи.

Порядок виконання грошових зобов’я­зань та/або погашення податкового боргу фізичної особи — підприємця у разі її смерті або визнання безвісно відсутньою чи недієздатною встановлено ст. 99 ПКУ.

Виконання грошових зобов’язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи (у тому числі фізичної особи — підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність) у разі її смерті або оголошення судом померлою здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття (п. 99.1 ст. 99 Податкового кодексу).

Грошові зобов’язання або податковий борг, що залишаються непогашеними фізичною особою — платником податків, яка померла або визнана судом безвісно відсутньою, або оголошена померлою чи визнана недієздатною, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац третій п. 97.3 ст. 97 Податкового кодексу).

Особою, відповідальною за погашення грошових зобов’язань чи податкового боргу платника податків, є стосовно фізичної особи, яка померла або визнана судом безвісно відсутньою, або оголошена померлою чи визнана недієздатною, особи, які вступають у права спадщини або уповноважені здійснювати розпорядження майном такої особи (пп. 97.4.4 п. 97.4 ст. 97 Податкового кодексу).

Виконання грошових зобов’язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи — підприємця у разі її смерті або оголошення судом померлою здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.

Таким чином, оскільки повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця у разі смерті, а також відомості відповідної реєстраційної картки є підставою для зняття її з обліку в органах ДФС, заява про відмову від спрощеної системи оподаткування спадкоємцями не подається.

При цьому норми Податкового кодексу не передбачають у такому випадку подання звітності за останній звітний період, на який припадає дата смерті.

Джерело: info