Чи існує строк давності для виправлення помилок у бухгалтерському обліку, аналогічний строку давності з метою оподаткування?
Спершу з’ясуємо, що таке строк давності.
З огляду на загальноприйняте значення цього поняття, строком називають певний період у часі, із закінченням якого пов’язано ту чи іншу дію або подію, а під строком давності — встановлений законом строк, після закінчення якого виникають певні наслідки.
Наприклад, у цивільному законодавстві після закінчення строку позовної давності відбувається втрата права на звернення до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, у кримінальному праві — виникає неприпустимість порушення кримінальної справи, у податковому законодавстві — реалізується втрата можливості справляння недоплачених до бюджету податків тощо.
Звичайно, для бухгалтера найактуальнішою темою є строк давності, встановлений податковим законодавством. І якщо говорити про виправлення помилок, пов’язаних із обчисленням податків, то треба звернутися до п.50.1 ст.50 ПКУ. Цей пункт свідчить: якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов’язаний направити уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації з урахуванням строків давності, встановлених ст.102 ПКУ. Тобто після закінчення строку давності такого обов’язку вже не буде.
Стаття 102 Кодексу так і називається «Строки давності та їх застосування». Згідно з п.102.1 ст.102 ПКУ контролюючий орган у загальному порядку має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. І тільки якщо така податкова декларація була подана пізніше, строк розпочинає перебіг з дня, що настає за днем її фактичного подання.
Про те, яка подія відбувається після закінчення строку давності, зазначається у тому самому пункті: «якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації … не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку».
Також про строк давності згадують інші норми ПКУ:
п.114.1 ст.114, згідно з яким граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов’язань, визначених ст.102 Кодексу, тобто у загальному випадку становлять 1095 днів. Після закінчення цього строку штрафні (фінансові) санкції не можуть застосовуватися;
пп.16.1.12 ст.16, відповідно до якого платники податків повинні забезпечувати збереження документів, пов’язаних із виконанням податкових обов’язків (первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством), протягом строків, встановлених Кодексом.
Строк давності встановлено п.44.3 ст.44: «не менш як 1095 днівз дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання — з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності».
По суті, закінчення строку давності означає, що відсутність документів, складених раніше, ніж за 1095 днів з дня складання податкової звітності, не має викликати у контролюючого органу запитань.
У стандарті бухгалтерського обліку, що регулює правила виправлення помилок, допущених під час складання фінзвітів у попередніх роках, встановлено, що таке виправлення здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) (п.4 ПБО-6). При цьому у фінзвітності потрібно повторно відображати відповідну порівняльну інформацію (п.5 зазначеного стандарту).
Немає згадки про строк давності щодо виправлення помилок і у Законі про бухоблік. Хіба що в ч.3 ст.8 Закону зазначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення усіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого строку, але не менше трьох років (тобто 1095 днів), несе власник або керівник підприємства. Цей самий строк для більшості документів, які формуються з метою бухгалтерського обліку, фігурує й у Переліку № 578/5(1).
Однак строк зберігання річної фінзвітності, наведений у Переліку № 578/5, постійний. Та й помилки, які призвели до перекручення показника статті балансу «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)», «тягнуться» роками допоки їх не виявлять. Тому упевнено можна сказати — строку давності для виправлення бухгалтерських помилок не існує.
Щоправда, тут слід зазначити три важливі фактори.
По-перше, бухгалтерська помилка може бути такою несуттєвою, що не вплине на рішення користувачів фінансової звітності. Тоді її можна не виправляти.
Нагадаємо, що кількісні критерії та якісні ознаки суттєвості інформації про господарські операції, події та статті фінзвітності є елементом облікової політики (п.2.1 Методрекомендацій № 635(2)). Мінфін вважає, що для кожного зі звітів фінзвітності треба обрати окрему базу визначення кількісних критеріїв та якісних ознак суттєвості статей і діапазон кількісних критеріїв (пп.2.20.3 зазначеного документа).
Зокрема, для статей балансу базою може слугувати обрана сума підсумку балансу. У такому разі кількісний критерій суттєвості може бути визначено у діапазоні до 5% бази, або підсумок класу активів, власного капіталу, класу зобов’язань у діапазоні до 15% обраної бази.
По-друге, виправлення бухгалтерської помилки може бути таким трудомістким, що не окупить витрачених зусиль. Трудомісткість виправлення такої помилки залежить від обсягу обчислень, які доведеться для цього зробити (як уже зазначалося, треба визначити, як зміниться сальдо нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) на початок року). Крім того, фінзвітність доведеться подавати із порівняльною інформацією щодо усіх попередніх років, у яких відстежується вплив помилки.
По-третє, має сенс враховувати вплив бухгалтерської помилки на обчислення податку на прибуток.
Яким би не був цей вплив, 1095 днів строку давності з метою оподаткування не варто скидати з рахунку.
Джрело: info
Комментариев нет:
Отправить комментарий