Чи обов’язково надавати вихідний день і нараховувати добові за неділю, якщо при поверненні з відрядження поїзд прибуває вранці у неділю? Як це зазначити у наказі про відрядження?
Такі запитання часто задають не тільки бухгалтери, але й кадровики. Проаналізуємо трудове законодавство та інші правові і нормативні акти.
Загальні питання організації відрядження регулюються «Загальними положеннями» Інструкції про службовi вiдрядження в межах України та за кордон (далі - Інструкція №59). Як зазначено у листі Мінфіну від 11.07.2002 р. №041-407-627/13-568, статтею 12 Закону про оплату працi передбачено, що гарантiї i компенсацiї працiвникам у разi службових вiдряджень, які встановленi КЗпП та iншими актами законодавства, є мiнiмальними державними гарантiями.
Отже, деякі гарантії, закріплені в Інструкції, є гарантіями для всіх працівників незалежно від того, чи працюють вони на державному підприємстві, чи на комерційному.
Службовим вiдрядженням вважається поїздка працiвника за розпорядженням керiвника пiдприємства на певний строк до iншого населеного пункту для виконання службового доручення поза мiсцем його постiйної роботи (за наявностi документiв, що пiдтверджують зв'язок службового вiдрядження з основною дiяльнiстю пiдприємства).
Тобто день вибуття у вiдрядження та день прибуття з нього вважаються днями перебування працiвника у вiдрядженнi. Тому строк відрядження, який припадає, зокрема, і на вихідні (субота, неділя) або святкові необхідно зазначити у наказі про відрядження. За ці дні будуть нараховуватися суми добових бухгалтерією підприємства (добові не залежать від вихідних чи робочих днів).
Що стосується надання іншого вихідного дня при умові повернення працівника з відрядження у вихідний день (субота або неділя), то відповідно до п. 12 «Загальних положень» Інструкції №59, якщо наказом про вiдрядження передбачено повернення працiвника з вiдрядження у вихiдний день, то працiвниковi може (!) надаватися iнший день вiдпочинку вiдповiдно до законодавства у сферi регулювання трудових вiдносин.
Як бачимо, законодавець закріпив за підприємством право вибору: працівникові може надаватися інший день, а може і не надаватися. Тобто це питання треба вирішувати в індивідуальному порядку, закріплюючи цю можливість в наказі про відрядження.
Оскільки питання надання дня вiдпочинку в порядку компенсацiї за вiдбуття (прибуття) у вiдрядження працiвника у вихiдний день законодавчо не врегульоване, на думку автора, якщо в наказі про відрядження не закріплені гарантії щодо надання іншого вихідного дня за рахунок повернення з відрядження у вихідний день, тоді жодних додаткових днів відпочинку працівник не буде мати.
Щодо оплати, то, на думку фахівців Мінсоцполітики ("Праця i зарплата" №15 (979), 20 квiтня 2016 р.), днi вiдпочинку, якi надаються вiдповiдно до п. 12 Iнструкцiї, не пiдлягають оплатi, як і не оплачуються вихiднi днi працiвникiв.
Додатково в листі Мінсоцполітики від 19.06.2008 р. № 154/13/116-08 зазначено наступне: дні відбуття або повернення із відрядження, які збігаються з вихідними, святковими або неробочими днями, не вважаються такими, у які працівник спеціально відряджений для роботи. Отже, й компенсації за роботу в ці дні не виплачується.
Джерело: dtkt
Комментариев нет:
Отправить комментарий