Відрядження — тема завжди актуальна, адже вона стосується широкого кола бухгалтерсько-бізнесової аудиторії. А зважаючи на те що під час відрядження може виникати чимало нетипових ситуацій (спізнився на літак, згубив квиток, скористався таксі замість трамваю тощо), потрібно чітко знати про бухгалтерсько-податкові наслідки таких ситуацій.
Тому в цьому матеріалі ми намагатимемося згрупувати найпоширеніші запитання про відрядження по Україні й надати стислі та водночас зручні й аргументовані відповіді на них
Витрати на таксі під час відрядження
Питання в тому, чи може відряджений працівник, перебуваючи у відрядженні, пересуватися за допомогою таксі? Чи не вважатиметься така «розкіш» додатковим благом для працівника.
Щодо цього немає однозначної позиції контролерів. Останні листи податківців свідчать про те, що фахівці ДФС погоджуються з використанням таксі без податкових наслідків для працівника, якщо відрядження закордонне. Якщо ж ідеться про відрядження по Україні, контролери воліють вважати компенсацію вартості таксі працівнику додатковим благом.
Своєю чергою, і в першому, і в другому випадках податківці посилаються на норми Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну України від 13.03.1998 р. № 59 (далі ― Інструкція № 59), які, по суті, не стосуються госпрозрахункових підприємств.
Ми вважаємо, немає значення, чи відрядження в межах України, чи за кордон. Умови звільнення від оподаткування витрат, понесених у відрядженні (як по Україні, так і за кордон), прописані в пп. «а» пп. 170.9.1 ПКУ, де немає заборони користуватися таксі.
Однак для відшкодування послуг із використання таксі (без оподаткування) потрібно мати розрахунковий документ (касовий чек) і підтвердження зв’язку відрядження з госпдіяльністю підприємства.
Забезпечити видачу касових чеків під час поїздок на таксі має електронний таксометр (наразі в Державному реєстрі РРО зареєстровано 3 моделі таксометрів). Це, по суті, РРО, який додатково забезпечує попереднє програмування тарифів за проїзд й облік вартості наданих послуг із перевезень пасажирів (абз. 10 ст. 2 Закону про РРО ).
Тож із використанням таксі під час відрядження потрібно бути обережними. Якщо керівник надає дозвіл на використання таксі у відрядженні, то це краще прямо прописати в наказі про відрядження. Але за відсутності розрахункового документа відшкодовані витрати на таксі слугуватимуть додатковим благом для працівника, яке обкладається ПДФО за ставкою 18% і військовим збором — за ставкою 1,5%.
Відряджена особа загубила квиток
Фактично в такому випадку відсутній розрахунковий документ, який підтверджує понесені витрати. Чи можна компенсувати вартість квитка працівнику? Які податкові наслідки?
За правилами пп. «а» пп. 170.9.1 ПКУ, витрати на проїзд як до місця відрядження й назад, так і за місцем відрядження, відшкодовані роботодавцем працівнику, не включаються до оподатковуваного доходу лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість витрат: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), електронних квитків за наявності посадкового талона й документа про сплату за всіма видами транспорту.
Якщо в працівника немає квитка, то витрати на проїзд йому можуть компенсувати на підставі його заяви з поясненнями ― за рішенням керівника. Однак така компенсація для працівника вже вважатиметься додатковим благом, яке обкладається ПДФО за ставкою 18% та військовим збором — за ставкою 1,5%.
Квиток заповнений вручну
Це питання часто виникає, якщо відряджена особа користується послугами приватного перевізника (міжміська маршрутка, автобус). Саме в такому випадку трапляється, що водій видає пасажиру квиток із заповненими власноруч полями з вартістю проїзду та датою поїздки. Іноді на практиці буває й так, що водій узагалі не заповнює квиток, а видає пасажиру пустий бланк квитка з печаткою.
Продаж квитків може здійснюватися водієм автобуса за відсутності в населеному пункті автостанції чи агентства з продажу квитків, а також після закриття квитково-касової відомості на автостанції.
Тож постає запитання: чи вважати такий квиток розрахунковим документом?
Для відповіді на запитання звернімося до вимог ст. 2 Закону про РРО, яка допускає заповнення вручну розрахункових документів. До того ж форми бланків квитків на міжміські та приміські маршрути можуть мати пусті поля, що означає можливість їх заповнення як друкарським способом, так і вручну.
Водночас у п. 2 Наказу № 503 зазначено, що вартість проїзду за розрахунками пасажирських перевізників, інформація про перевізника, страховика та страхова сума вносяться у квитки друкованим способом.
Однак у доволі свіжому листі Мінінфраструктури від 06.01.2017 р. № 62/25/10-17 фахівці Міністерства наголосили: у разі якщо придбаний у водія квиток відповідає типовій формі, містить інформацію про перевізника, страховика, страхову суму, а вартість проїзду, відстань проїзду, пункти відправки та прибуття вписані у квиток вручну друкарськими літерами, це не вважатиметься порушенням вимог Наказу № 503.
Фахівці ДФС мають іншу точку зору щодо цього питання. У листі від 01.12.2016 р. № 26059/6/99-99-08-02-01-15 податківці наголосили: для підтвердження витрат на проїзд працівника підприємства, що перебував у відрядженні, якщо у квитку на міжміські перевезення реквізити, передбачені п. 2 Наказу № 503, уписані від руки чи не вказані, необхідно долучити також відповідну розрахункову квитанцію, видану перевізником.
Однак реалізувати таку вимогу ДФС на практиці може бути доволі складно.
Відряджена особа винаймає житло у ФОПа: чи буде роботодавець податковим агентом
Працівник, вирушивши в тривале відрядження до іншого міста, оселився в готелі, послуги з проживання в якому надає ФОП. Відповідно до пп. «б» п. 176.2 ПКУ, податкові агенти зобов’язані подавати форму № 1ДФ до контролюючого органу за місцем свого розташування, у якій відображаються в т.ч. виплати доходу на користь ФОПів з ознакою доходу «157».
Тож виникає запитання: чи слід у формі № 1ДФ відображати дохід, виплачений ФОПу за надані послуги проживання в готелі відрядженої особи?
У цьому випадку все залежить від того, яким чином здійснюватиметься оплата за вказані послуги. Якщо відряджений працівник особисто сплачує кошти за отримані послуги від приватного підприємця, пов’язані з проживанням у готелі, то за таких обставин підприємство, котре компенсує працівникові понесені витрати, не є податковим агентом підприємця. Відповідно — відображати у формі № 1ДФ суми компенсації не потрібно.
Однак якщо розрахунок за надані послуги здійснюється корпоративною карткою, можуть виникнути проблеми, адже при цьому незалежно від того, що картку використав працівник, — фактичним платником (за витягом) буде юрособа з усіма наслідками, що випливають, у частині відображення виплати доходу підприємцю у формі № 1ДФ.
Джерело: ibuh
Комментариев нет:
Отправить комментарий