Мабуть з перших днів свого існування, податкова служба взяла на озброєння такий спосіб поповнення бюджету, як оголошення господарських угод нікчемними і недійсними, в результаті чого податковий кредит з ПДВ або витрати з податку на прибуток податківцями не визнаються, що в свою чергу тягне донарахування та накладення штрафних санкцій. Триває подібна практика і в даний час.
Перевірка контрагентів
Як правило, висновки податкового органу про нікчемність угод базуються на актах перевірки контрагентів, якими встановлено відсутність підприємства за своїм офіційним місцезнаходженням; протоколах допиту свідків - керівника та / або засновника, головного бухгалтера контрагента, який дав пояснення, що «я не я, і хата не моя»; висновках експертизи, згідно з якими первинні бухгалтерські документи не підписувалися тими чи іншими особами; відсутності необхідних умов для здійснення господарських операцій і т.п.
Як правило, висновки податкового органу про нікчемність угод базуються на актах перевірки контрагентів, якими встановлено відсутність підприємства за своїм офіційним місцезнаходженням; протоколах допиту свідків - керівника та / або засновника, головного бухгалтера контрагента, який дав пояснення, що «я не я, і хата не моя»; висновках експертизи, згідно з якими первинні бухгалтерські документи не підписувалися тими чи іншими особами; відсутності необхідних умов для здійснення господарських операцій і т.п.
Що ж до норм, на які посилається податковий орган, то складається враження, що будь-яке положення закону, що містить слова «нікчемний» і «недійсний», автоматично потрапляє в акт перевірки.
Однак такі доводи податківців, згідно частини 1, частини 3 статті 215 Цивільного кодексу (ЦК) України, можуть бути лише підставою для визнання угод недійсними в судовому порядку. Крім того, такі посилання не вказують на нікчемність угоди, оскільки відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України нікчемною є угода, недійсність якої встановлена законом, а недотримання передбачених статтею 203 Цивільного кодексу України вимог стосується недійсності оспорюваних угод, тобто тих, недійсність яких прямо не встановлена законом, а підлягає визнанню судом. У разі відсутності відповідних судових рішень посилання податкової служби на недійсність і фіктивність угод є необґрунтованими.
Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 1 листопада 2011 року № 1936/11/13-11 роз'яснив, що для з'ясування обставин реальності здійснення господарської операції судам необхідно ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, які викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.
Оскарження акту
За таких обставин платнику податків при оскарженні податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі акта перевірки, в основу якого покладено висновки про нікчемність угоди, потрібно запастися не тільки терпінням, але і потужною доказовою базою. Перш за все слід бути готовим до того, що адміністративний суд насамперед перевірятиме факт використання в господарській діяльності отриманого товару (послуги) або наявність доказів його подальшої реалізації. Як показує практика, суд не обмежується дослідженням первинних бухгалтерських документів (видаткових накладних, накладних на внутрішнє переміщення товару, товарно-транспортних накладних тощо) і може направити відповідні запити контрагентам щодо реальності господарських операцій.
За таких обставин платнику податків при оскарженні податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі акта перевірки, в основу якого покладено висновки про нікчемність угоди, потрібно запастися не тільки терпінням, але і потужною доказовою базою. Перш за все слід бути готовим до того, що адміністративний суд насамперед перевірятиме факт використання в господарській діяльності отриманого товару (послуги) або наявність доказів його подальшої реалізації. Як показує практика, суд не обмежується дослідженням первинних бухгалтерських документів (видаткових накладних, накладних на внутрішнє переміщення товару, товарно-транспортних накладних тощо) і може направити відповідні запити контрагентам щодо реальності господарських операцій.
Все частіше адміністративні суди при встановленні істини здійснюють виклик до суду як свідків керівників контрагентів, а також осіб, протоколи допиту яких фігурували в актах перевірки. Зазвичай зазначені свідки в силу загроз і побоювань податкових наслідків не з'являються на судові засідання. Тут суд йде двома шляхами: перший - залишає все як є, другий - організовує привід свідка правоохоронними органами та все ж отримує певні свідчення.
При другому варіанті в разі, якщо такі свідчення суперечать позиції платника податків, то завдання його представника полягає в спростуванні таких свідчень. При цьому слід підкреслити, що відомості про таких осіб внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тому не повинні ставитися під сумнів, а значить, платник податків не міг знати про можливе недобросовісний характер дій його контрагентів.
Необхідно також відзначити, що і практика Європейського суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» свідчить про те, що платник податків не може бути позбавлений права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що він був притягнутий до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.
При цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, скоєні його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав» проти України» (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (2010 рік, заява № 6689/03).
Що стосується спростування висновків почеркознавчих експертиз, за якими первинні бухгалтерські документи не підписувалися тими чи іншими особами, то в даному випадку слід ретельно вивчити документи, які були предметом експертного дослідження. Як показує практика, переважно експертом не досліджуються спірні договори і документи або досліджуються, але частково. Зазначене дає можливість виключити з доказової бази податкового органу такі експертні висновки.
Фіскальний шаблон
Ну і звичайно, при винесенні висновків про нікчемність угоди податковий орган просто не може не вказати на відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів тощо Ця фраза є настільки обов'язковою, що складно зустріти хоча б один акт перевірки без неї. Більше того, бувають акти, у вступній частині яких перераховані активи платника податків, а нижче - висновок про їх відсутність.
Ну і звичайно, при винесенні висновків про нікчемність угоди податковий орган просто не може не вказати на відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів тощо Ця фраза є настільки обов'язковою, що складно зустріти хоча б один акт перевірки без неї. Більше того, бувають акти, у вступній частині яких перераховані активи платника податків, а нижче - висновок про їх відсутність.
Зрозуміло, що в даному випадку необхідно надавати суду документи на підтвердження наявності таких ресурсів. У той же час ні законодавство, ні договір поставки не зобов'язують підприємство-постачальника мати власні потужності для виробництва товару, його зберігання або самостійно здійснювати його перевезення. Такими виробничими потужностями, транспортною інфраструктурою можуть володіти інші учасники товарообігу: відповідні дилери, субдилери, посередники.
І наостанок , якщо війна з податкової виграна - це ще не привід зітхнути з полегшенням, адже через певний проміжок часу податковий орган звернеться до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Аналіз судової практики показує, що в основному в якості нововиявлених обставин виступає вирок суду щодо посадових осіб контрагента.
Однак найчастіше податківці надають судове рішення про звільнення від кримінальної відповідальності, безпідставно ототожнюючи його з вироком. Такі дії податкової суперечать постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9, згідно з яким доказом провини може бути вирок суду, винесений у кримінальній справі, за фактом знищення, пошкодження майна, незаконного заволодіння ним тощо.
Крім того, при перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами слід перевірити їх на відповідність статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, чи мали місце такі суттєві обставини на час розгляду справи. Як правило, обставини, на які посилаються податківці, виникають вже після прийняття судового рішення, що виключає їх розгляд в якості нововиявлених обставин.
Так що боротися з цією проблемою можна і потрібно. А оскільки в багатьох випадках виникає вона через спробу податкових органів застосовувати «нікчемність» там, де для цього підстав немає, то фактично питання стало проблемою через зловживання податковими органами таким правом. Ну а якщо все ж вирішите не витрачати час і нерви і мовчки сплатити донараховані податкові зобов'язання, потрібно пам'ятати, що наступним кроком податківців буде позов про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемним правочином.
Комментариев нет:
Отправить комментарий