Хто захищений від донарахувань за результатами податкової перевірки?

Податкові перевірки - невід'ємна частина бізнесу. Юридична грамотність та обізнаність в нормах чинного законодавства допоможе вибрати і реалізувати ефективний алгоритм дій при взаєминах з податковими органами.

Однак що робити, якщо «буква» закону є неоднозначною, не відповідає принципам права, а судова практика наповнена протиріччями? Питання не нове, але актуальне і сьогодні.

Перевірка для контрагента
Нерідкі ситуації, коли податковий орган здійснює перевірку підприємства на підставі постанови слідчого (прокурора, судді, слідчого судді) з причини того, що ваш контрагент або контрагент вашого контрагента підозрюється, наприклад, у здійсненні фіктивної господарської діяльності, за фактом чого відкрито кримінальне провадження. У такому випадку в наказі про призначення перевірки йде посилання на підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу (ПК) України.

До внесення змін до пункту 86.9 статті 86 ПК України така ситуація була досить звичайною і однозначною. Податкові органи всупереч застереженням законодавства і Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2012 року з справі № К/9991/64526/12 виносили податкові повідомлення-рішення, якими збільшували податкові зобов'язання. Звичайно, відповідного рішення в рамках кримінального провадження прийнято не було, і такі результати перевірки успішно оскаржувалися в судах.

Але, як це часто буває, законодавець, переслідуючи «шляхетні» цілі, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів», який набрав чинності 1 січня 2013 року, вніс зміни до пункту 86.9 статті 86 ПК України. А саме: спробував конкретизувати коло осіб, на яких поширюється правило про неможливість винесення податкових повідомлень-рішень до набрання законної сили рішення суду в кримінальному процесі. Тобто тепер така норма діє лише для осіб, щодо яких відкрито кримінальне провадження. Контрагенти ж підприємства, щодо якого відкрито кримінальне провадження, залишилися без «протекції» пункту 86.9 статті 86 ПК України.

Однак, конкретизуючи коло осіб, на яких поширюється дія пункту 86.9 статті 86 ПК України, законодавець невдало використав законотворчу техніку, що в результаті призвело до юридичної невизначеності і колізій. Відповідно, при дослівному прочитанні пункту 86.9 статті 86 ПК України відсутня однозначність у розумінні положень цієї норми. Але навіть якщо керуватися «духом закону», то положення зміненої норми не узгоджуються з конституційними принципами, зокрема з принципом презумпції невинуватості.

За законом
Не все так погано, як здається. Насамперед трохи здорового глузду, як у загальному праві. Податкові норми не є нормами прямої дії, на відміну від положень Конституції. У статті 62 Конституції України закріплено принцип презумпції невинності. Це означає, що до набрання законної сили обвинувальним вироком щодо посадових осіб вашого «сумнівного» контрагента «натяки» податкової про фіктивність є голослівними. У тому числі це поширюється і на пояснення керівників, співробітників такого підприємства.

До аналогічної думки прийшов і Окружний адміністративний суд м. Києва у справі № 826/9247/13-а в постанові від 18 липня 2013 року. Суд вказав, що такі обставини не мають заздалегідь встановленого і доведеного характеру, тобто не є юридичними фактами. Більше того, адміністративний суд не може визначати статус і давати оцінку матеріалам кримінального провадження.

Другий важливий момент, зазначений у постанові: суд не взяв до уваги висновок спеціаліста про підробку підписів на первинних документах. Суд послався на норму пункту 83.1 статті 83 ПК України, де визначено, що висновки фахівця на відміну від експертних висновків не є підставою для висновків перевірки.

Дрібні деталі
При проведенні такої перевірки не буде зайвим переконатися в існуванні самої постанови. У разі її відсутності або ненадання разом з матеріалами справи суд скасує податкові повідомлення -рішення. Власне, Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 12 березня 2013 року по справі № 826/249/13-а скасував результати перевірки, мотивуючи тим, що «в ході розгляду справи відповідач не надав до суду доказів наявності постанови уповноваженого органу (особи) про призначення позапланової документальної перевірки».

Юридична невизначеність нової редакції пункту 86.9 статті 86 ПК України призвела до неоднозначності і суперечливості судової практики.

Наприклад, Одеський окружний адміністративний суд у постанові від 5 червня 2013 (справа № 815/3475/13-а) при оскарженні податкових повідомлень-рішень, винесених 9 квітня 2013 (після внесення змін до ПК України), відмовив платнику податків у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що податковий орган не обмежений вимогами пункту 86.9 статті 86 податкового кодексу України щодо винесення податкового повідомлення-рішення тільки після судового рішення у кримінальній справі, оскільки кримінальне провадження порушено не відносно посадових осіб платника податків.

У той же час мають місце протилежні рішення судів першої та апеляційної інстанцій в аналогічних спорах.

Зокрема, Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 серпня 2013 року по справі № 815/3604/13-а скасував постанову суду першої інстанції і визнав незаконними податкові повідомлення-рішення, які були винесені 28 лютого 2013 (після внесення змін до пункту 86.9 статті 86 ПК України). Апеляційний суд зазначив, що прийняття податкової спірних рішень є протиправним, оскільки відсутній остаточне рішення в межах кримінального провадження щодо предмета перевірки.

Сумський окружний адміністративний суд задовольнив вимоги платника податків та скасував податкове повідомлення-рішення постановою від 27 серпня 2013 (справа № 818/6661/13-a). Аналогічна позиція підтримана і в постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року по справі № 808/2593/13-а, а саме: суд вказав, що податкове повідомлення-рішення від 6 лютого 2013 прийнято відповідачем всупереч приписам пункту 86.9 статті 86 податкового кодексу України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Зважаючи на той факт, що термін на оскарження результатів податкової перевірки становить 1095 днів, в майбутньому очікується наплив позовів про оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених після внесення змін до ПК України. Сьогодні можна констатувати неоднозначність судової практики та нівелювання конституційного принципу презумпції невинності.

Джерело: jurist